Іноді можна почути: мовляв, С. Бандера — це лише символ. Як на мене, не зовсім так. Звісно, є в ньому багато й символічного. Однак, акцентуючи увагу на символічних аспектах, ми забуваємо, що Степан був талановитим політиком, організатором — людиною, яка могла перетворювати поразки в перемоги. Водночас це був політик ідейний. А головне: абсолютно україноцентричний, зорієнтований на власні сили, а не на підтримку ззовні. Він мав якраз ті якості, яких так бракує сучасним українським політикам.
Якими б складними не були обставини, але під керівництвом Бандери ОУН стала ефективною структурою, яка помітно впливала на українське життя. Це розуміли й радянські керівники, які вчинили вбивство провідника. Після смерті Степана Бандери ОУН «стишила ходу».
Тепер уявімо, що вбивства 15 жовтня 1959 р. не було. Бандері вдалося прожити ще десять, а то й двадцять років. Гадаю, історія ОУН, зрештою, історія України була б дещо іншою. Сподіваюся — кращою. Але це щось із галузі альтернативної історії.
Перейдемо до питання, порушеного з самого початку. Чому Бандеру боялися й бояться українофоби, розпускаючи про нього найнеймовірніші плітки, всіляко очорнюючи?
Дуже просто: вони бояться, що він стане взірцем для українців. І тоді українці нарешті стануть українцями. І поставлять своїх старших-молодших братів-сестер на місце. А так можна цим українцям сісти на голову, «вішаючи на вуха ідеологічну локшину», що дехто успішно робить.
Та облишмо тих українофобів. Вони принаймні знають, чого хочуть.
Поговорімо про хохлів, сиріч несвідомих українців… У них до С. Бандери ставлення специфічне. Ніби вони не проти пошанувати цю Велику Людину, та думають — аби чогось такого не трапилося.
Яскравий приклад із телешоу «Великі українці». Виявляється, серед «засвічених» українських інтелектуалів не виявилося нікого, хто б міг стати «адвокатом» Бандери. Довелося відбуватися за всіх Вахтангу Кіпіані — чоловікові з «типово українським» ім’ям та прізвищем.
А хіба не типово хохляцькою була ситуація з присвоєнням Бандері звання Героя України? Замість того, щоб зробити це, наприклад, до столітнього ювілею провідника ОУН, колишній президент дав звання Героя тоді, коли програв вибори, але ще трохи залишався президентом.
Нарешті, типово хохляцькою є донецька судова тяганина щодо присвоєння звання Героя Бандері. Тільки от що цікаво — виявляється, серед українських адвокатів немає людини, яка могла б захистити провідника ОУН. Агов, де юристи національно-свідомих партій?! Зате є… російський адвокат Роман Орєхов. Який, до речі, переїхав до України з Росії, вивчив (!) українську й принципово нею спілкується.
Виявляється, що й після смерті Степан Бандера може творити чудеса.
Петро КРАЛЮК
ЗО грудня 2010 р.