Сила м'якого знака або Повернення Руської правди

БАНДЕРА, УКРАЇНОФОБИ ТА ХОХЛИ

Іноді можна почути: мовляв, С. Бандера — це лише сим­вол. Як на мене, не зовсім так. Звісно, є в ньому багато й сим­волічного. Однак, акцентуючи увагу на символічних аспек­тах, ми забуваємо, що Степан був талановитим політиком, ор­ганізатором — людиною, яка могла перетворювати поразки в перемоги. Водночас це був політик ідейний. А головне: абсо­лютно україноцентричний, зорієнтований на власні сили, а не на підтримку ззовні. Він мав якраз ті якості, яких так бракує сучасним українським політикам.

Якими б складними не були обставини, але під керівницт­вом Бандери ОУН стала ефективною структурою, яка помітно впливала на українське життя. Це розуміли й радянські ке­рівники, які вчинили вбивство провідника. Після смерті Сте­пана Бандери ОУН «стишила ходу».

Тепер уявімо, що вбивства 15 жовтня 1959 р. не було. Банде­рі вдалося прожити ще десять, а то й двадцять років. Гадаю, іс­торія ОУН, зрештою, історія України була б дещо іншою. Споді­ваюся — кращою. Але це щось із галузі альтернативної історії.

Перейдемо до питання, порушеного з самого початку. Чо­му Бандеру боялися й бояться українофоби, розпускаючи про нього найнеймовірніші плітки, всіляко очорнюючи?

Дуже просто: вони бояться, що він стане взірцем для україн­ців. І тоді українці нарешті стануть українцями. І поставлять своїх старших-молодших братів-сестер на місце. А так можна цим українцям сісти на голову, «вішаючи на вуха ідеологічну локшину», що дехто успішно робить.

Та облишмо тих українофобів. Вони принаймні знають, чого хочуть.

Поговорімо про хохлів, сиріч несвідомих українців… У них до С. Бандери ставлення специфічне. Ніби вони не проти пошанувати цю Велику Людину, та думають — аби чогось та­кого не трапилося.

Яскравий приклад із телешоу «Великі українці». Виявля­ється, серед «засвічених» українських інтелектуалів не вия­вилося нікого, хто б міг стати «адвокатом» Бандери. Довелося відбуватися за всіх Вахтангу Кіпіані — чоловікові з «типово українським» ім’ям та прізвищем.

А хіба не типово хохляцькою була ситуація з присвоєнням Бандері звання Героя України? Замість того, щоб зробити це, наприклад, до столітнього ювілею провідника ОУН, колиш­ній президент дав звання Героя тоді, коли програв вибори, але ще трохи залишався президентом.

Нарешті, типово хохляцькою є донецька судова тяганина щодо присвоєння звання Героя Бандері. Тільки от що ціка­во — виявляється, серед українських адвокатів немає люди­ни, яка могла б захистити провідника ОУН. Агов, де юристи національно-свідомих партій?! Зате є… російський адвокат Роман Орєхов. Який, до речі, переїхав до України з Росії, ви­вчив (!) українську й принципово нею спілкується.

Виявляється, що й після смерті Степан Бандера може тво­рити чудеса.

Петро КРАЛЮК

ЗО грудня 2010 р.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.