Лексикон загального та порівняльного літературознавства

АРІОСТИЗМ

АРІОСТИЗМ (від прізвиша італ. поета Аріосто)
— окр. випадок впливу: жанр.-стильова тенденція
в європ л-рі. Сутність А. — синтезування в жанрі
поеми найрізноманітніших жанр.-стил. складників:
багато насиченої фабули героїчно-
пригодницького характеру (при тому окр. фабульні
епізоди можуть бути різної генези), фантастики.
гротеску, ліризму, вишуканого стилю, досконалої
легкої вірш, техніки. Жанр.-стильовою домінантою
с іронія. Комплекс цих диференційних ознак у
сукупній єдності визначає структурну жанр,-
стильову цілокупність — т.зв. аріостівську поему.
З компаративістичного погляду А. є надто
показовим феноменом. Він органічно продовжує
попередню міжетнічну традицію. Воднораз це
гостро новаторське явише, яке в свою чергу
започаткувало нову традицію.
Протягом кількох століть у зх-європ. л-рах трад.
розроблялися запозичені з Каролінгського епосу
сюжети і образи, в дусі кельт, сюжетів про лицарів
Круглого столу (Артуріаиа). Зокрема в Італії в XII-
XIII ст. побутували виконувані професійними
катасторіями (співиями-сказителями) нар. поеми
на традиційні сюжети та образи
Каролінгського циклу “Орландо” та “Іспанія “. В
XIV ст. про Орландо та ін. героїв Каролінгського
циклу співали жонглери. 1478-82 Л.Пульчі видав
у Флоренції поему “Моргайте” про пригоди лицаря
Орландо та його зброєносця. Автор сполучив різні,
оксюморичні” етил, складники: романтику та
патетику нар. поем кантасторіїв з буфонадою та
підкресленою іронією. Подальша історія
переробок трад. сюжету та образу Орландо
пов’язана з т.зв. феррарськими поемами. 1486
поет з Феррари М.Боярдо в поемі “Закоханий
Орландо” перетворив архаїчних героїв
Каролінгського циклу на галантних лицарів, увів
багато фант, мотивів. Поема не мала єдиного
сюжетного стрижня, складалася з окр,
пригодницьких епізодів.
Започаткована Пульчі та продовжена Боярдо
жанр.-стиліст, тенденція досягає найвищого
розвитку в поемі феррарського поета Л.Аріосто
(1474-1533) «Несамовитий Орландо», над яким
автор працював упродовж двадцяти п’яти років.
Три основні епізоди, серед них вражаючий епізод
божевілля Орландо, супроводжуються безліччю
малих. Виклад сполучає героїку з іронічністю. Мов.
стиль і віршування відзначаються легкістю,
вишуканістю, дотепністю, милозвуччям.
Третій славетний поет Феррари Т.Тассо (1544-
99) в поемі про звільнення Єрусалима військами
хрестоносців Г отфреда Бульонського —
‘Звільнений Єрусалим” (1574-80) — поєднав
вимоги арістотелівської поетики з вільним стилем
А. й з мотивами, переважно любовними, шо були
запозичені з «Несамовитого Орландо». В «Роздумах
про поетичне мистецтво>’ (1565-69) і в «Роздумах
про героїчне мистецтво» (1594) Тассо виклав теор.
засновки поєднання жанру героїчної поеми з
стилем А.
А. мав сильний і різнобічний вплив передовсім
на л ру бароко та романтизму. Очевидні ознаки
А. в бурлескних поемах обох різновидів: ірої-
комічної поеми (“Орлеанська діва” Вольтера) й
поеми-травестії( “Енеїда” 1.Котляревського). З ін.
боку А. мав велику вагу при формуванні романт-
іронічної поеми та роману в віршах. Тут вільно
поєднувалися епіч., лір., діалогічні складники:
важливі предмети викладалися в легкому,
сповненому іронії та гумору стилі ( ‘Паломництво
Чайлд Гарольда”, “Дон Жуан” Лж.Н.Ґ.Байрона.
“Беньовський” Ю.Словацького). Дух А. очевидний
й у поемі-казці О.Пушкіна “Руслан і Людмила “.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.