Лексикон загального та порівняльного літературознавства

АТТІКІЗМ

АТТІКІЗМ — етил, течія в ант. красномовстві
та л-рі періоду гепенізму в II ст. до н.е. —
орієнтація на клас. грец. мов., аттічний діалект
V-IV ст. до н.е. (звідси і назва А.). Тєор. засади
сформулював грек Діоніс Галікарнаський, шо 391
до н.е. мешкав і навчав риторики в Римі. Діоніс
аналізував стиль історика Фукідіда. ораторів Лісія.
Ісократа, Демосфена, мову якого визнавано
взірцевою. А. був противагою азіаиізм ові.
Замість філооріенталізму — пуризм, замість
озлобленості — суворо унормована проста мова,
замість захоплення варваризмами — звернення
до архаїзмів. Усталення А. спричинило розрив
між писемною та живою мовами, який позначився
на цілій історії греп. мови й не здоланий дотепер.
А. поширюється в Римі, де за основу було
покладено рим. діалект. Серед прибічників А. Гай
Юлій Цезар (102-44 до н.е.), Люцій Кальв (87-47
до н.е.). Тут теж точиться гостра боротьба з
азіанізмом. Складається й школа, яка посідає
проміжне становите (у тому числі — Ціцерон).
Згодом виникає поєднання первнів азіанізму та А.,
напр., у т. зв. нов. або другій софістиці (Публій,
Елій. Артісцід, 117-189) або в автора
“Метаморфоз” Апулея (бл. 125-180).
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.