Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

А. Я. Мановицька УЗГОДЖЕННЯ ПРИСУДКА З ОДНОРІДНИМИ ПІДМЕТАМИ

загрузка...
Структурною основою, ядром двоскладного речення є предикативне 
словосполучення двох елементів, які у реченні називаються підметом і присудком. 
Становлячи вислів, присудок (виразник предиката вислову) і підмет (виразник 
суб'єкта вислову) перебувають у предикативних відношеннях, які виражають 
ствердження або заперечення якогось факту, явища реальної дійсності. 
Підмет і присудок - головні члени речення - співвідносні між собою, 
взаємопов'язані граматично і за змістом; вони зумовлюють один одного: у присудку 
мислиться ознака, властива дійовій особі; у підметі - предмет, носій цієї ознаки. 
„Якщо присудок означає дію, витворювану предметом, то підмет означає діючий 
предмет" [Пешковский 1936, с. 183]. Цей смисловий зв'язок присудка з підметом у 
двоскладному реченні знаходить своє граматичне вираження в узгодженні присудка з 
підметом, якщо і підмет, і присудок виражені відмінюваними словами, які мають 
одну чи кілька спільних граматичних категорій. 
215 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Означаючи дію, стан або ознаку предмета, присудок залежить від підмета -
незалежного члена речення - і узгоджується з ним у спільних для них граматичних 
категоріях, зв'язується за змістом та інтонацією. 
Розрізняється узгодження за граматичною формою і за змістом. 
При узгодженні присудка з підметом за граматичною формою присудок не 
тільки лексично зв'язаний змістом з підметом; у флексії слова, яким виражений 
присудок, відображаються граматичні категорії, властиві слову, яким виражений 
підмет. Наприклад: „В цій боротьбі об'єднався весь наш народ" (Я. Галан). У 
словосполученні народ об'єднався підпорядковуюче слово - підмет народ, 
підпорядковане - присудок об'єднався. Присудок об'єднався дістав форму роду і 
числа, зумовлену категоріями роду і числа підмета народ (Щоб уникнути повторення 
вказівки на морфологічне вираження підмета і присудка, називаються члени речення 
і граматичні категорії, властиві словам, якими виражаються головні члени речення). 
„Піду я в ліс, легше буде" (В. Василевська). Присудок піду дістав форму числа 1 
особи, зумовлену категоріями числа і особи підмета я. 
Отже, присудок, узгоджуючись за формою, пристосовує свою форму до форми 
підмета; це пояснюється тим, що граматичне значення флексії залежного члена 
належить, власне кажучи, не йому, а тому слову, з яким воно узгоджується [Шапиро 
1950, с. 24]. При граматичному узгодженні виражається формальна відповідність 
форм сполучуваних слів, тобто відповідність форми присудка формі підмета. 
Логічне узгодження присудка з підметом, або узгодження за змістом, полягає в 
тому, що присудок дістає форму роду й числа залежно від значення підмета чи 
однорідних підметів, а не від його форми. Наприклад: „Підійшов листоноша, 
стримано привітався" (Ю. Збанацький). Присудки, виражені дієсловами підійшов, 
привітався, узгоджуються з підметом - іменником спільного роду листоноша за 
змістом, бо слово листоноша у цьому реченні є назвою особи чоловічої статі. 
„ Одного разу він зовсім випадково сидів у заємо ви клубу, коли дівчина-листоноша 
принесла йому пошту" (Д. Ткач). У цьому реченні присудок, виражений дієсловом 
принесла, узгоджується з підметом - іменником спільного роду листоноша за 
змістом, тобто у формі жіночого роду однини, бо слово листоноша є назвою особи 
жіночої статі. У реченні „ Сідлай коня та їдь з двора. Бо ти не мій, я не твоя " (Нар. 
пісня) присудки не мій, не твоя узгоджуються в роді за змістом з підметами ти, я, 
іцо не мають родових категорій. 
У праслов'янській мові при іменникових підметах у формі однини із значенням 
збірності дієслівний присудок вживався в формі множини, тобто узгоджувався за 
змістом. Смислове узгодження присудка з підметом, вираженим збірним іменником, 
що означав осіб, властиве було давньоруській і давньоукраїнській мовам. Приклади 
смислового узгодження присудка із збірним іменником-підметом, що означав людей, 
траплялися у мові творів XVIII ст. і пізніше, зокрема у творах Г. Квітки-
Основ'яненка, І. Котляревського та ін. Наприклад: „Та й козацтво усе. Баки усе до 
одного, дивувалися на сюю комедію" (Г. Квітка-Основ'яненко). 
Траплялися приклади смислового узгодження присудка з підметом, вираженим 
збірним іменником, який означав назву неживих предметів. Наприклад: „Що ж? 
Курку узято, понесемо, курку дорогою щипано, і пір я так слідом і пали до двора" 
(Г. Квітка-Основ'яненко); „...Чутно тільки шоршать листя під віконечком..." 
(Марко Вовчок); "Зашамотіли листя угорі... " (Л. Глібов). 
Сучасній українській літературній мові смислове узгодження присудка з 
підметом, вираженим збірним іменником, не властиве. Приклади його можна зрідка 
216 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
зустріти лише у зразках усної народної творчості та у розмовній мові, наприклад: 
,, Там народ наш виноград полють " (З розмовної мови). 
Присудок при однорідних підметах, які мають форму однини, узгоджується за 
змістом, „за сукупністю", маючи форму множини, бо кілька однорідних підметів у 
формі однини сприймаються як один підмет у формі множини. Наприклад: „Бентлі і 
Норма виходять" (Я. Галан). „ Увіходять, крадучись, Олекса засмо і Лук 'ян" 
(Л. Смілянський). 
Присудок узгоджується із звертанням, яке ролі підмета не виконує, і є словом у 
реченні, що означає назву особи або предмета, до якого звернена мова. Наприклад: 
..Параска: Пробач, вуйку, але я - не можу забути» (Я. Галан). „Привітай же, моя 
ненько! Моя Україно! Моїх діток нерозумних. Як свою дитину» (Т. Шевченко). 
Звертання не входить ні до складу групи підмета, ні до складу присудка; своєю 
морфологічною формою (клична форма і називний відмінок) не вказує на залежність 
ВІД будь-якого окремого слова, а підпорядковується загальній інтонації речення чи 
вислову, виступаючи домінуючим за змістом у складі речення» і маючи прямий 
стосунок до вираження думки. 
Саме граматична незалежність звертання в реченні і властивість мати прямий 
стосунок до вираження думки зумовлюють узгодження з ним присудка у числі: лише 
граматична категорія числа є спільною для звертання, яке може мати форму 
називного відмінка або кличну форму, та для присудка, вираженого дієсловом 
наказового способу. Звертання можуть мати форму однини і множини. Із 
звертаннями, якщо у реченні відсутній підмет, як і з підметами, присудок може 
узгоджуватись за граматичною формою і за змістом. У реченні „засмо, чуєш, ходім! 
Негайно!» (В. Василевська) із звертанням заємо присудок чуєш узгоджується за 
формою в однині, а присудок - ходім - за змістом. 
Як члени речення, так і звертання можуть бути однорідними. Однорідними 
називаються тотожні за своєю синтаксичною функцією члени, що перебувають в 
однаковому відношенні до спільною для них члена і об'єднуються один з одним 
сурядним зв'язком. Два або більше синтаксично однозначних слова, що являють 
собою злиття двох або більше однорідних членів речення, називаються стягненими 
|Ахманова 1966, с. 519]. 
Сучасна українська мова зберігає успадковані від праслов'янської мови 
двоскладні речення з двома або більше однорідними підметами, які в своїй 
сукупності, разом узяті, виконують функцію підмета [Вступ 1966, с. 369]. 
Однорідними підметами можуть бути або тільки слова якоїсь одної частини мови 
(самі тільки іменники, самі займенники і т. д.) або впереміш представники різних 
іменних частин мови (займенники з іменниками і т. д.), причому іменні частини мови 
можуть мати різні форми числа. 
Двоскладне речення з однорідними підметами може містити в собі або один 
присудок - простий, складний чи складений, - або два чи кілька однорідних 
присудків, як простих, так і складних чи складених. Присудок, узгоджуючись з 
однорідними підметами, може стояти перед підметами, після підметів, між 
однорідними підметами, а однорідні підмети можуть стояти між однорідними 
присудками. Присудок, що стоїть у реченні перед підметом, називається 
препозитивним. „Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри та 
лаборантки..." (Ю. Шовкопляс). Присудок, що стоїть після підмета, називається 
постпозитивним. „Молоді мрії і пориви відтворювалися, переливалися з 
матеріального світі в творчий труд, у карбоване зерно, в червонобокі плоди" 
(М. Стельмах). Присудок, що стоїть між однорідними підметами, можна назвати 
217 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
постпозитивно-препозитивним, „заємо в: Нам не базікання потрібне, а 
зобов'язання" (О. Корнійчук). Стягнений присудок, між однорідними членами якого 
стоять однорідні підмети, називається препозитивно-постпозитивним. „На ґанку 
нового гарненького домка, під залізною покрівлею, стріли його батько й мати і щиро 
привітались з ніш " (І. Нечуй-Левицький). 
Місце присудка поряд з іншими умовами впливає на характер узгодження 
присудка з однорідними підметами. 
Завдання статті - визначити, за яких умов присудок, однорідні присудки 
узгоджуються з однорідними підметами та звертаннями у множині, а за яких - в 
однині та в роді. 
I. При однорідних підметах, що мають форму множини, незалежно від порядку 
слів, семантики підметів та присудка, від синтаксичних відношень між однорідними 
підметами, присудок ставиться тільки у множині. Наприклад: „Держави і народи 
ніколи не забудуть вашого трудного хліба" (М. Стельмах). „Мене весь час з нічної 
темряви вітали то знайомі верби, то придорожні кущі" (Ю. Збанацький). 
У реченнях з однорідними підметами у формі множини формальне узгодження 
збігається із смисловим, бо всі підмети мають форму множини і всі однорідні. 
II. Присудок вживається у формі множини і тоді, коли найближчий до нього 
підмет має форму множини. Наприклад: „Нас також цікавлять проблеми загального 
перспективного розвитку Чорного і Середземного морів, їхня порівняльна 
продуктивність сьогодні й завтра, біохімія морських організмів" 
(Б.О. Водяницький). Препозитивний присудок стоїть у множині, бо найближчий до 
нього підмет проблеми має форму множини. 
„Хвороба і старі рани вирвали Миколу Островського з лав і прикули до ліжка" 
(П. Загребельний). Постпозитивний присудок вирвали стоїть у множині, бо 
найближчий до нього підмет рани має форму множини. 
III. Якщо однорідні підмети мають форму однини, то присудок має мати форму 
або однини, або множини. 
IV. При однорідних підметах у формі однини з єднальними відношеннями 
постпозитивний присудок узгоджується переважно за змістом (присудок спільний 
для всіх однорідних підметів). Наприклад: «Чому ж та круча нависа? Чому лиш 
чабер та роса лежить на схилі одиноко...?» (А. Малишко). 
Узгодження постпозитивного присудка з однорідними підметами за змістом 
зумовлюється тим, що перелічений ряд однорідних підметів сприймається як 
«множинність суб'єктів». Навіть при повторюваному сполучнику і, який ніби 
підкреслює важливість кожного окремого підмета з числа однорідних, присудок 
узгоджується за змістом з усіма підметами: „І„розуміння книжки", і „гуркіт коліс", 
і „відвідання брата" будуть представлені однією схемою деривації... " (В. Коптілов, 
Ф. Нікітіна). 
Підсилює тенденцію узгодження в множині і повторюваний сполучник ні у 
заперечних конструкціях. Наприклад: „Перед самим від'їздом з'ясувалося, що ні 
начальник геологів, ні його заступник виїхати не можуть... ". 
Характерним для української мови є те, що з однорідними підметами в однині, 
вжитими з атрибутивними словами, постпозитивний присудок узгоджується в 
множині, бо група суб'єктів мислиться як сукупність самостійних одиниць: „І шум, і 
веселий збір гостей, і ясне світло од ламп ще більше піджизнили Батю, ще більше її 
звеселили " (І. Нечуй-Левицький). 
Препозитивний присудок узгоджується за змістом з підметами, які означають 
осіб, власні назви або те й друге та назви уособлених предметів: „ Чистісінько, як 
218 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
ото в казці повідається, у Львові, чи там у Станіславі були собі дід та баба" 
(Ю. Яновський). „Ярослав: ...Хай живуть навіки Державна Русь і Київ наш великий " 
(І. Кочерга). „... За ЗО верст у Єрмаковському жили Лепешинський, Ванєв, Сільвін, 
ІІанін - товариш Оскара..." (Н.К. Крупська). „Пристали до нього Правда та 
Кривда..." (Панас Мирний). 
Часто препозитивний присудок має форму множини при підметах в однині, які 
не виступають назвами осіб. Наприклад: „Недостатньо використовуються для 
виховання молоді преса, радіо, телебачення, література і мистецтво" (3 газети). 
У реченнях з препозитивним присудком у формі множини перед однорідними 
підметами в усній мові робиться пауза, бо присудок належить до іншої ритмічної 
групи, ніж найближчий підмет, а на письмі перед однорідними підметами часто 
ставиться двокрапка (в них ніби відсутнє узагальнююче слово). У таких випадках 
однорідними підметами можуть бути і не назви осіб. Наприклад: „В 19 ст. від 
турецького паювання повністю визволилися /І Греція, II Сербія, /І Румунія, І/ 
Болгарія... " /УРЕ/. „Біля бабусиної хатки був невеличкий город, де росли II картопля, 
І/ цибуля, І/морква, І/петрушка, /Із десяток соняшників... " (Остап Вишня). 
Такого характеру узгодження присудка з однорідними підметами набуває в 
ремарках до п'єс, у мові наукових праць та ділових паперів, „де потрібна точність 
повідомлення, уникнення можливої двозначності" [Курс 1951, с. 22]. „Тим часом усі 
пішли, остались тільки Гнат, Софія й Варка" (І. Карпенко-Карий). „До „Плугу" 
входили: С. Пилипенко, 1. Сенченко, А. Панів, А. Головко, О. Копиленко, 1. Кириленко, 
Н.Минко та ін. " (І.Г. Золотоверхий). 
Проте часом присудок може мати форму однини при підметах, які є назвами 
осіб, а часто і власними назвами: „Товстий крамар та гнилозубий чоловік собі 
промистився до гурту" (Панас Мирний). 
2. За формою з найближчим підметом узгоджується і препозитивний і 
постпозитивний присудок з однорідними підметами, вираженими іменниками 
абстрактного значення. Наприклад: „Нехай міцніє єдність і згуртованість усіх 
антиімперіалістичних сил у боротьбі проти імперіалістичної політики агресії, 
насильства і війни!" (З газети). „... Кров і наша мста Густим посівом вироста..." 
(А. Малишко). 
Проте у науковій, публіцистичній та діловій мові препозитивний і 
постпозитивний присудки можуть вживатися і в множині, тобто узгоджуватися за 
змістом з підметами, які мають форму однини. Наприклад: „Необхідні планомірна 
підготовка, навчання і раціональне використання трудящих, які вивільняються на 
тих чи інших ділянках виробництва в процесі механізації і автоматизації і 
переходять на інші роботи " (Програма КПРС). „ Освоєння цілинних та перелогових 
іемель і створення нових великих радгоспів, реорганізація МТС і продаж знарядь 
виробництва колгоспам, запровадження нового порядку планування, підвищення 
матеріальної заінтересованості трудівників села стали важливим етапом у 
розвитку сільського господарства" (Там же). 
3. Формальне узгодження присудка підтримується наявністю в підметів 
однакового граматичного роду і числа. Наприклад: „З кожним днем підвищується 
матеріальний добробут і культурний рівень радянських людей" (3 газети). „Крик і 
гук носився кругом неї" (Панас Мирний). 
4. Переважає формальне узгодження присудка з однорідними підметами, 
вираженими іменниками - синонімами та антонімами. Синонімія підкреслює, що з 
кількох підметів, близьких за значенням, кожен може бути суб'єктом окремо, а 
антонімія зумовлює узгодження присудка лише з одним із двох підметів. „Наче 
219 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
вменшився її жах і страх" (Марко Вовчок), „засмо виключ та веселість разом 
неначе стекла з його... " (І. Нечуй-Левицький). 
5. З однорідними підметами, вираженими іменниками, що не мають форми 
множини, присудок узгоджується за граматичною формою. Наприклад: „Хай не 
прийде до мене ні втома, ні сум " (Т. Масенко). 
6. Форму однини має присудок, узгоджуючись з однорідними підметами, один з 
яких або і всі виражені словосполученнями, що становлять ціле речення, або 
невідмінюваними субстантивованими словами і словами-реченнями, бо всі вони 
сприймаються як „безформне слово або цілий вираз", тобто слово чи вираз 
середнього роду. „Його різонуло й те „ Чому ти сам? " і те, що вона не затрималася 
коло столика... " (П. Загребельний). „ У відповідь лине могутнє „ Ура!", „ Слава!" (З 
газети). 
7. Препозитивний присудок узгоджується за формою з найближчим підметом, 
коли підмети - різного граматичного числа і найближчий має форму однини. 
Наприклад: „ Тут своєчасно була підготовлена техніка, люди... " (3 газети). „Посеред 
хати сидів Семенко і сестри" (В. Стефаник). 
Постпозитивний присудок за формою узгоджується дуже рідко, переважно в 
поетичній мові, щоб зберегти риму: «Хата біла, постіль мила, А сон не береться: 
Чорні брови, біле личко на думці снується " (Нар. пісня). 
8. Присудок, виражений дієсловом із часткою -ся, узгоджується з однорідними 
підметами за змістом, коли дієслово-присудок має значення взаємної дії або 
одночасності (дії, виконуваної кількома суб'єктами і одночасно), або сумісної дії 
тощо: „Ніжно, непомітно прощаються Майка й Федь, Фрося й Олекса» 
(Ю. Яновський). «Значно розвинулися у післявоєнні роки радіофікація і 
радіомовлення» (І.Г. Золотоверхий). 
9. Наявність означень, зворотів та підрядних речень, які виражають ознаку, 
спільну для всіх однорідних підметів, посилює тенденцію присудка до узгодження у 
множині, тобто за змістом: „Хутко входять задихані Сильвестр і Свічкогас, ведучи 
грецького купця Парфенія" (І. Кочерга). „Поряд із створенням тематичного 
історико-меморіального парку споруджуватимуться музей та панорама, присвячені 
історії запорізького козацтва" (О. Апанович). „Ухвала і постанова суду, які не 
підлягають оскарженню, набирають сили і виконуються негайно після їх винесення " 
(Кримінально-процесуальний кодекс УРСР). 
Означення, звороти і підрядні речення, що характеризують не всі, а один з 
кількох однорідних підметів або кожен підмет окремо, викликають тенденцію 
присудка узгоджуватися за формою саме з пояснюваним підметом. Наприклад: 
„Очевидно, ще з тих часів у нього залишилося пильне око і влучний постріл" 
(М. Литвин). „/ лункий гомін та дружний сміх, однаковий у всіх людей на землі, 
сплітався в єдину какофонію звуків і кольорів.." (О. Гончар). „Гук, крик, галас, мов 
голячий клекіт, ні на хвилину не вгавав" (Панас Мирний). 
Підрядне порівняльне речення з підметом у формі множини спричиняється до 
узгодження присудка за змістом: „/ серед тієї темноти, неначе сови, перегукувалися 
дочка й мати" (Панас Мирний). 
10. Додатки, залежні від різних однорідних підметів, зумовлюють узгодження 
присудка за формою, а додаток, спільний для всіх однорідних підметів,- за змістом: 
„Дещо чіткіше дозування матеріалу, виділення головних висновків, формул, 
зменшення кількості задач на розв'язування трикутників з числовими даними і 
збільшення числа конструктивних задач, вважаємо, поліпшило б посібник" (З 
газети). „Поліпшилися добір, виховання і навчання комсомольських кадрів" (3 газети). 
220 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
()бставини, що конкретизують спільність дії для всіх підметів-суб'єктів, зумовлюють 
узгодження присудка за змістом, тобто у множині. Наприклад: „Дякували разом 
Карно і Христя, виходячи з хати" (Панас Мирний). „Зістались удвох Сергій та 
Оленка" (А. Тесленко). „Одночасно Докунін і Полтавець зустрілися з медсестрою 
('онею Куперштейн» (С.А. Ковпак). 
11. Наявність біля одного (або кількох) однорідних підметів обмежувально-
нидільних часток підкреслює граматичне значення однини. Наприклад: „ У нам 'яті 
лікаря залишається лише слабкий слід, нечітке враження " (М. Амосов). 
Якщо ж усі чи кілька однорідних підметів є назвами осіб або власними назвами, 
то обмежувально-видільні частки сприяють узгодженню присудка з однорідними 
підметами за змістом, у множині: „Були присутні лиш старий Петро й батько" 
(О. Кобилянська). 
12. Переважає формальне узгодження препозитивного присудка з „найближчим 
із підметів при градації (розміщенні слів з наростанням їх значення); це буває, коли 
підметам передують повторювані слова кожен, всякий, ніякий, ні один та ін.". „/ на 
цьому повинна бути побудована вся агітація і вся пропаганда" (В.І. Ленін). «Нехай 
кожний свідомий робітник і селянин збирає біля себе найбільш розумних, надійних і 
сміливих товаришів» (В.І. Ленін). Проте постпозитивний присудок узгоджується за 
змістом, бо однорідні підмети сприймаються як сукупність чинників дії. Наприклад: 
„Завдання полягає в тому, щоб кожна жатка, комбайн, автомашина 
використовувалася високоефективно... " (3 газети). 
13. Коли до ряду однорідних підметів входить особовий займенник або всі 
однорідні підмети виражені займенниками, то дієслово-присудок у теперішньому і 
майбутньому часі узгоджується в числі й особі. Препозитивний присудок в 
основному узгоджується за формою з найближчим підметом, тобто у числі й особі 
найближчого підмета. Наприклад: „ ...Перед тим дай князівське слово, що те, що 
почуєш, знатимеш тільки ти, я та ще заємо ви" (С. Скляренко). „Від вас і слова 
більш не чую Ні я, ні люди!" (І. Франко). 
Постпозитивний присудок узгоджується за змістом; він є спільним для всіх 
однорідних підметів-займенників. „Петро: ...Де та Басарабія, ні він, ні я не 
•пижмо!" (І. Карпенко-Карий). 
З однорідними підметами єднальних відношень, вираженими заперечними 
займенниками ніхто, ніщо, присудок узгоджується в однині, бо ці займенники не 
мають форм множини: „Людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викине за 
борт " (М. Рильський). 
Дієслово-присудок минулого часу узгоджується в роді з найближчим підметом: 
„Ніч минула спокійно, ніхто й ніщо не потривожило стомлених дорогою воїв" 
(С. Скляренко). 
IV. Однорідні підмети приєднувальних відношень сприяють узгодженню 
присудка з найближчим підметом, бо підмети хоч і однорідні, проте „із смислового 
боку вони не зовсім рівноправні" [Недбайло 1968, с. 97], перевага надається 
підметові, найближчому до присудка: „Лежить свиня під дубом біла і тридцять 
білих поросят" (І. Котляревський). „Тепер там росла трава і ще щось колюче, засмо 
вик, жалюгідне" (П. Загребельний). 
V. Препозитивний присудок узгоджується формально при відношеннях 
послідовності між однорідними підметами: „Попереду йде матрос, за ним Марко, за 
Марком Ася, а позаду Анч і ще двоє чи трос матросів" (М. Трублаїні). „З вулиці 
входить Анна, за нею Андрій " (Я. Галан). У таких реченнях усі суб'єкти виконують 
221 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
дію послідовно; щоб уникнути повторення, присудок вжитий лише один раз і 
узгоджується з кожним підметом послідовно. 
VI. З підметами, зв'язаними парним сполучником як - так і, що підкреслює 
рівнозначність об'єднувальних підметів, присудок узгоджується за змістом, коли 
означає сумісну дію суб'єктів підметів, та за формою, вказуючи на більшу значимість 
дії одного суб'єкта-підмета та двох однорідних, зв'язаних сполучниками не тільки - а 
й, не стільки - скільки: „Ці права і обов 'язки в однаковій мірі мають як батько, так і 
мати" (Юридичний довідник для населення). „ Слідом за Демокритом і заємо ви 
Лукрецій вважав, що існують не тільки атоми, а й порожнеча, інакше був би 
неможливий рух" (А.С. Брагінець). „Не стільки учень переживав свою провину, 
скільки батько " (з розмовної мови). 
VII. Присудок узгоджується в числі з однорідними звертаннями. Однорідними 
бувають звертання тоді, коли мова адресується не одній, а кільком особам або 
предметам: «Синє небо з ясними зорями! Святе сонце! Поможіть мені!.. " - крикнув 
несамовито зає» (І. Нечуй-Левицький). 
Однорідні звертання, „подібно до інших однорідних членів речення, 
поєднуються між собою сурядним зв'язком, який виражається лише інтонацією або 
інтонацією і сурядним сполучником" [Яценко 1968, с. 87]. „...Робітники, селяни, всі 
працюючі міст і сіл! - бойовими сурмами закликав цей „метелик". - Прокидайтеся, 
піднімайтеся!..." (П. Козланюк). 
З однорідними звертаннями, що мають форму множини, та із звертаннями -
назвами осіб і власними назвами, присудок узгоджується за змістом, тобто має форму 
множини. Наприклад: „Прощавайте ж тепер, і любі гори мої, і долини, убрані в 
квіточки" (П. Грабовський). „Параско! Мотря! Роман! А ідіть сюди!" (І. Карпенко-
Карий). „Прощайте, Київ, І гора, надії, честь І слава!" (С. Скляренко). 
Якщо у реченні висловлюється заємо в звертання, то присудок і при 
одиничному, і при однорідних звертаннях має форму множини. Наприклад: 
„Приїдьте, любий наш татку, бо загинемо без вас і без мами", - дочитував Юрко 
Семенкового листа". „Прощайте, тату і мамо" (її. Козланюк). 
Звертання, виражені іменниками абстрактного значення, зумовлюють 
узгодження присудка в однині. Наприклад: „Вернись, вернись, щастя й доле, та до 
мене в гості!" (Нар. пісня). 
При звертаннях різного граматичного числа присудок має форму числа 
найближчого звертання. „ Євгеній: Так, так! Прощай, мій світе білий, земле, люди, 
Сонце " (І. Франко). 
VIII. Якщо між двома однорідними підметами у формі однини наявне 
протиставлення, то присудок узгоджується за формою з найближчим підметом, який 
може і не бути реально діючим суб'єктом. Наприклад: „Цього п'ятнадцятирічного 
підлітка до пас привів не хлоп'ячий потяг до пригод, а ненависть до фашистів" 
(С.А. Ковпак). 
З реально діючим суб'єктом-підметом присудок узгоджується тоді, коли стоїть 
біля підмета, дія якого стверджується. Наприклад: „Не недостатки, а тяжка праця 
кидалась в вічі" (Панас Мирний). 
При двох однорідних підметах із протиставними відношеннями логічного 
узгодження бути не може, бо дія одного підмета-суб'єкта стверджується, а другого 
заперечується. Якщо ряд однорідних підметів складається з трьох і більше підметів, 
то присудок за значенням узгоджується з найближчими до нього підметами. 
Наприклад: „Але зараз там сидять не Олег і Ігор, а жінка... княгиня Ольга... " 
(С. Скляренко). 
222 
Тема І. Синтаксис словосполучення 
IX. Роздільні відношення між однорідними підметами сприяють узгодженню 
присудка в однині тоді, коли автор не може точно назвати суб'єкта дії з ряду 
однорідних, а перелічує всі можливі варіанти підметів у формі однини, підкреслює 
несумісність дії, виконуваної лише одним із кількох підметів-суб'єктів, заємо 
виключення їх, присудок узгоджується з найближчим підметом: „Царські палаци, 
святилища ставлено завжди так, що попід ними пропускалася або ж ціла річка, або 
принаймні струмок чи підземне джерело... " (П. Загребельний). 
При однорідних підметах, що чергуються, присудок переважно вживається в 
однині:^ під дерном раз заразом То шолом, то спис тут трісне...'" (П. Тичина). 
З найближчим підметом узгоджується присудок і тоді, коли предмети чи явища 
реальної дійсності, які позначаються підметами, чітко не визначені. „В юрбі час від 
часу пробігало чи то зітхання, чи то стогін" (В. Василевська). 
X. Присудок, що стоїть між однорідними підметами, узгоджується за формою з 
препозитивним підметом. Наприклад: „Ой ти мені, мій пане, не важок. Ані твоя 
козацькая зброя, Ані здобиченька твоя" (Нар. пісня). „Буря його зламала, чи дощ, чи 
осколок? " (О. Гончар). 
XI. У мові художньої літератури, фольклорних творів та в усному мовленні є 
речення з однорідними підметами і однорідними присудками. Присудки при 
однорідних підметах у формі однини можуть узгоджуватись за змістом і за формою. 
Якщо автор зосереджує увагу на дії, відтворюваній всіма однорідними підметами-
суб'єктами, то всі однорідні присудки мають форму множини: „ Удар бомб, вибухова 
хвиля змели пушили, сплющили цехи, поверхи, ввігнули дах, здушили стіни, паче... " (З 
газети) 
Коли авторська увага зосереджена на підметах, присудок має форму однини, 
узгоджуючись з найближчим підметом: „Адже повинен був знайтися, повинен був 
залишитися хоч уламок дерева, хоч би одна дощечка, яку несхибно впізнає серце" 
(В. Василевська). 
При роздільних відношеннях між двома однорідними підметами у формі однини 
і препозитивний, і постпозитивний присудки узгоджуються за формою, бо суб'єктом 
є лише один із двох підметів. Наприклад: „ ...Уже па тому паркані сидить „іродової 
душі хлопець" чи дівчина і шматує бузок" (Остап Вишня). 
XII. У реченні з однорідними членами може бути узагальнююче слово, яке 
разом виражає те, що означають однорідні члени окремо. О.Г. Руднєв цілком слушно 
зауважує, що однорідні члени у реченні з узагальнюючим словом є відокремленими 
прикладами, які граматично і за смисловою функцією зв'язані лише з означуваним 
узагальнюючим словом, зміст якого вони розкривають. Наприклад: „Все незабаром 
опустіло: окопи, витирлуваніліси, численні стоянки батарей... " (О. Гончар). 
Як видно з речення, підметом є лише слово все, з яким присудок зв'язаний і за 
змістом, і за формою, узгоджуючись у роді і числі. Слова окопи, ліси, стоянки 
відносяться до підмета все як відокремлена прикладка, розкриваючи і наповнюючи 
його (узагальнююче слово) конкретним змістом. З узагальнюючим словом 
узгоджуються відокремлені прикладки у відмінку, а число і рід узагальнюючого 
слова і відокремленої прикладки можуть бути різними. 
Отже, з однорідними підметами, вираженими іменниками або іншими словами 
відмінюваних частин мови у значенні іменників у формі називного відмінка, 
узгоджується присудок, виражений особовою формою дієслова або іменником, 
прикметником, порядковим числівником, займенником чи дієприкметником. 
Вирішальну роль при цьому відіграє морфологічне вираження обох головних членів. 
223 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
Якщо однорідні підмети з єднальними відношеннями стоять в однині, переважає 
форма однини препозитивного присудка і форма множини постпозитивного 
присудка. Форма множини препозитивного присудка і форма однини 
постпозитивного присудка визначається лексичним значенням підметів і присудка, 
іраматичними категоріями однорідних підметів, синтаксичним оточенням та 
залежить від авторських настанов. 
Присудок при однорідних підметах у формі однини протиставних і роздільних 
відношень має форму однини, бо з ряду однорідних лише один підмет виступає у 
реченні суб'єктом. Постпозитивний присудок при однорідних підметах, виражених 
іменниками - назвами осіб або власними назвами, може мати форму множини. 
Препозитивний присудок з числа однорідних узгоджується з однорідними 
підметами за формою, а постпозитивний - за змістом. 
Присудок узгоджується лише з підметом - узагальнюючим словом; узгодження 
з відокремленими прикладками є порушенням норми. 
З однорідними звертаннями присудок узгоджується так, як з однорідними 
підметами. 
Література 
1. Ахманова 1966: Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: 
Сов. Знциклопедия, 1966. -606 с. 
2. Вступ 1966: Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов / 
За ред. О.С. Мельничука. - К.: Наук, думка, 1966. - 369 с. 
3. Курс 1951: Курс сучасної української літературної мови / За ред. 
Л.А. Булаховського. -Т.П. Синтаксис. -К.: Рад. школа, 1951. -408 с. 
4. Недбайло 1968: Недбайло Л.І. Паралельні предикативні конструкції з 
присудками в однині і множині при однорідних підметах // Синтаксична будова 
української мови. - К.: Наук, думка, 1968. - 97 с. 
5. Пешковский 1956: Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном 
освещении. - М.: Учпедгиз, 1956. - 511 с. 
6. Шапиро 1950: Шапиро М.А. О типах подчинительной связи внутри 
словосочетания // Русский язьік в школе. - 1950. -№ 2. - СІ7-23. 
7. Яценко 1968: Яценко І.Т. Чи є звертання членом речення? // Синтаксична 
будова української мови. - К.: Наук, думка, 1968. - С. 83-92. 
Опубл.: Українська мова і література в школі- 1969. -№10. - С. 33-35
загрузка...

.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.