Лексикон загального та порівняльного літературознавства

БЕНКЕЛЬЗАНҐ

БЕНКЕЛЬЗАНҐ (від нім. Biinkel — стільчик і
Sang — пісня, спів) — жанр нар. вуличної пісні,
шо виникла в XVI ст. в середовищі ярмаркових
співців, які виконували пісні, стоячи на стільчику.
Він уособлював “кін “, “сцену”. Термін уперше
вжито Й.Ґ.Готшедом 1730. Попередниками
виконавців Б. були співці-хронікери. які в пісенній
формі доносили до слухачів газетні новини, надто
дивні, чудесні звістки, злободенні “страшні історії”
про злочини, вбивства (нім. Mordtat — звідси ін.
назва жанру — морі тат), сімейні трагедії, стихійні
лиха тощо. Б. виконувався, як правило, на міських
майданах, ярмарках, в багатолюдних заїжджих
дворах і тавернах під час вел. иерк. свят, при
скупченні народу, під акомпанемент катеринки.
Виконання часто супроводжувалось малюнками й
картинами на полотні чи на клейонці, які
ілюстрували співану оповідь. Співець показував
паличкою на відповідні зображення, дбаючи про
‘синхронність” звук, й візуального рядів. Тексти,
попередньо розмножені друкарським способом у
формі листівок, тут же продавались. По суті, Б.
був одним з ранніх варіантів т.зв. масової л-ри.
У XVHI-XIX ст. Б. набув значного поширення, а
його виконання було поставлене як на професійну
(Б. співали цілі сім’ї чи сімейні клани), так і на
комерційну основу (до популяризації Б.
підключались видавці, власники друкарень, які
дбали про збут своєї продукції). Творці та автори
Б. не розглядали свою діяльньїсть як розважальну
сферу — вони ставились до неї дуже серйозно.
переслідуючи передусім інформативні та морально-
етич. цілі. Будучи формою нар. поезії, призначеної
для простого люду, Б. набув у XVIII ст.
популярності і серед освічених кіл (літ,, здебільшого
іронічний, “салонний’’ Б., шо знайшов вияв у
баладах і романсах ґ.-В.-Л.Глайма, Г.Бюргера та
ін.). В XIX ст. Б. справив деякий вплив на розвиток
нім. лірики, виробивши форму політ. Б. (Г.Гайне,
А.Г.Гофман фон Фаллєрслебен), а б XX ст. в
рамках Б. розвивається пародійний напрямок, який
пов’язаний передусім з відродженням традицій літ.
кабаре (Й.Рінґельнаи, Ф.Ведекінд, ДЛілієнкрон,
Б.Брехт, Е.Кестнер та ін.), особливо як морітат з
метою шокування добропорядного “істеблішмен­
ту ”. На ест. рівні Б., з його вульгарно-грубою
мовою, діалектизмами, ж аргонізм ам и,
сленгом протиставлявся витончено-елітарній
поезії Г.Гофмансталя, Р.-М.Рільке, С.Георге. В
суч. нім. поезії елементи Б. зустрічаються в
Г.Кунерта, В.Бірмана, в морітатах Р.Вольфа,
Г.Новак, Ґ.Дрозаовського, К.Райніг та ін. В жанрі
морітату витримана п’єса М.Фріша “Граф
Едерланд.” Традиції Б. продовжують т.зв. пісні
протесту (Б.Ділан). Відгомони Б. можна почути
сьогодні поза межами Німеччини в міському
(В.Висоцький), зокрема, т.зв. жорстокому, романсі.
Петро Рихло

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.