Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ВАРІАНТ ПЕРЕКЛАДУ

ВАРІАНТ ПЕРЕКЛАДУ. У перекладознавстві
підставно вважати кожен переклад певного
тексту В. першотв.-інваріанта. Таких В. однією
мовою може бути навіть кількадесят. Наявність
попередніх В. створює певну традицію: в більшості
випадків нов. перекладач зважає на досвід
попередників (часто й на досвід перекладачів на
ін. мови). В.Вересаев писав у передмові до свого
перекладу “Іліади”: “Якшо ми допускаємо
колективну співпрацю, так би мовити, в просторі,
то чому не допускаємо такої ж співпраці й у часі,
між усім ланцюгом перекладачів, які йдуть один
за одним. Все добре, все вдатне нов. перекладач
повинен повно» жменею брати з передніших
перекладів… не переносячи… механічно, а
органічно переробляючи у свій власний стиль,
точніше в стиль першотв., як його сприймає даний
перекладач”. Такою настановою керувався аж
ніяк не лише Вересаев.
Вел. вагу має розгляд традиції перекладу од.
тексту як поступового наближення до створення
оптимального еквівалента першотв. Критика
попередніх перекладів та заг. рівень суч. теорії
перекладу створюють той рівень, нижче якого
перекладач не може перекладати; коли ж він
працює нижче цього рівня, то його праия буде
визнана незадовільною. Саме в цьому полягає
внесок критики і теорії перекладу в
удосконалення перекладацької практики.
Якшо попередні переклади невдалі, то
створюється В. не першотв.-інваріанта. не В.
семантико-стилістичної структури (ССС), але
ССС першого помилкового перекладу.
Створюється ціла традиція викривлень першотв.
Напр., на незугарний рос. переклад поезії Ботева
Хаджі Димитр”, який зробив 1931
С.Городецький, орієнтувалися Я.Кондра (1932,
Львів) і В.Левік (1941):
Х.Ботев
/ /л един страна захвърлм пушка.
На друга сабя на лве строшєиа;
Очи тьмнелт, глава се люшка.
Уста npc/cwrtdf шле вселенаі
С.Горопеикнії
Ружиї направо ш рук упало.
Стомившись, саблн легла налево.
Чело гюі гнию, пзор тьма застлала.
Устсі л<?сл мир клянут от гнева.
Я.Кондра
Кріс йому випав з рук геть наоаіииб.
Шабля зломалась в лютій хуртечі.
Чоло поникло — в темряві очі.
Світ проклинає біль молодечий.
У Ботева герой відкидає рушниию Й розбиту
шаблю. В перекладах вони випали з рук.
Домінантний образ знижено Городецьким. а
відтак Кондрою. Левік помилку навіть посилив:
Ружья и сабли не держат руки. ;
Незрідка В.п. наявні вже в перекладі назви тв.
Так, вірш Й.В.Гьоте “Erlkцnig” різними укр.
перекладачами тлумачився як ‘Вільшаний цар”
(П.Куліш), “Лісовий цар” (Б.Грінченко), “Вільховий
король” (Д.Загул), “Вільшаний король”
(М. Рильський).
Зіставний аналіз перекладацьких В. допомагає
удосконаленню практики перекладу, а також дає
вагомий матеріал для розуміння творчої
індивідуальності перекладачів. Такий аналіз
плідний не тільки з погляду критики перекладу, а
й для вироблення рекомендацій часткових і заг.
теорії перекладу.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.