Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ВОЇНСЬКА (ВОЯЦЬКА) ПОВІСТЬ

ВОЇНСЬКА (ВОЯЦЬКА) ПОВІСТЬ — жанр
сер.-віч. л-ри ХІ-ХУІІ ст. Це світська іст. повість,
шо присвячена зображенню битв, військ, перемог
та побуту. В основі сюжету можуть бути реальні
або легендарні іст. події. Зміст В.п. просякнутий
патріотичним пафосом, турботою про долю
батьківщини. Помітне тяжіння до
фактографічного опису. Жанру притаманні певні
етил, формули та схеми зображення героїв, їхніх
дій та почуттів. Зустрічаються часом монологи
персонажів, звернені до певного адресата (Бога,
воїнів, ворогів). Продовжуючи фольклор, епіч.
традиції. В.п. взаємодіє з історичною прозою
та агіографією.
З перекладних В.п. у Європі були широко відомі
“Александрія” та “Юдейська війна” Йосифа
Флавія. У Давн. Русі популярністю користувалися
тв. візант. походження “Девгенієве діяніє”,
“Троянські діяння”, а пізніше — “Повість про
Скандербега, князя албанського” та ін.
В.а Київ. Русі розповідає про боротьбу княжих
дружин із печенігами та половцями. Гол. герой В.п.
— реальна іст. особа, князь, якому притаманні риси
ідеального воїна-християнина. Яскравий опис битв
досягається за допомогою сталих лексико-стил.
формул, що закріплені за цим жанром. Жанр,
елементи В.п. мають й повісті про княжі злочини та
суперечки. Після монг.-татар. навали характер В.п
змінюється. Мужність героя перед непереможним
ворогом набуває трагіч. забарвлення та рис христ.
подвижництва (“Повість про битву на Калці”.
“Повість про спустошення Рязані Батиєм”). В.п
деякими елементами наближається до жанру житій
(“Житіє Олександра Невського”). Після
Куликовської битви В.п. набуває мажорних тонів
(“Залоншина”. “Сказання про Мамаєво побоїше”).
Зміни у військовій техніці, поява вогнепальної зброї
спричинили появу нов. засобів опису битви. Зокрема
це відбилось у “Повісті про захоплення Царьграду
турками у 1453 р.” Нестора Іскандера. Подальшого
розвитку вони одержали в “Історії про Казанське
царство” (XVI ст.). На цей час припадає й поява
повістей про боротьбу із зх. сусідами: “Повість про
приходження Стефана Баторія на град Псков”,
про Азов та ін.
Вплив жанру В.п. був досить плідним в галицькій
літ. традиції (“Галицько-Волинський літопис”)
Досвід В.п. використовують укр. історіографи XV-
XVII ст., зображуючи діяльність князя Вітовта
(“Литовський літопис”), Костянтина Острозького
(“Короткий Київський літопис”), події визвольної
війни 1648-54 рр. та життя України 2-ої пол.
XVII – поч. XVIII ст. (козацькі літописи
Самовидця, Самійла Величка. Григорія Грабянки.
“Історія русів”). З 2-ої пол. XVII ст. жанр В.п.
починає поступатися місцем побутовій та
пригодницькій повістям.
Валерій /Іавренов

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.