Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ГНОМА

ГНОМА (грец. gnome — висновок, судження)
— лаконічний оригінальний вислів, один з
афористичних жанрів. В античності Г.
використовувалась як завершальна фраза у
трагедії (“Одна порада многих рук сильніша” —
у Еврипіда) і в ліриці (напр., у формі елегійного
дистиха). Г. могла бути фінальним повчанням в
ан екд оті — такий жанр називався хрією
(міркуванням): напр.. “Діоген, побачивши
хлопчика, який коїв неподобство, вдарив його
дядька, примовляючи: “Ось як ти його виховуєш!”.
Але пізніше Г. набула самостійного значення,
позбувшись повчального характеру. Якщо у візант.
підручнику з риторики Феона Александрійського
(1-11 ст), який спирався на ант. традицію, Г. була
часткою хрії, то у зб. зразкових риторичних вправ
(прогімнасми) Гермогена Тарсійського вона
становила окр. прогімнасму поряд з байкою,
оповіддю, хрією. похвалою, осудом, порівнянням
тощо. Крім античності (напр.. Гесіод. Феогнід), Г,
була розповсюджена в інд., перс., араб, та ін.л-
рах сх. регіону, а також у Європі (напр., О.ГЦз
— Вірменія, XII-XIV ст.; Н.Кучак — Вірменія, XVI
ст.; А.Сілезіус, Ф.Логау — Німеччина, XVII ст.;
Й.-В.Гьоте — Німеччина, XVIIIXIX ст.;
М.Лєрмонтов — Росія, XIX ст.; Орхан Вєлі —
Туреччина, XX ст. та ін.), Типол. близькими до Г.
є лір. епіграма, лір., або вірш, мініатюра (напр.,
поль. фрашка та фіглик), вірш, афоризм та ін.
Фольклор, аналогом Г. є приспів ‘я.
Борис Іваню

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.