Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ГУСАН

ГУСАН (вірм. від Гісане — умираючий та
воскресаючий бог, аналог. Діоніса)
1. Служитель у храмі Гісана або Ари
Прекрасного, шо справляв театралізований обряд
поховання цього бога. Перші згадки про Г.
сягають V ст. (історики Агафангел, Павтос
Бузанд. Мовсес Хорєнаці).
2. У гелленізм і (336-323 р. до н.е.) —
учасники поховання великоможних осіб. Г.
зображували їхні подвиги, за словами “батька
вірм. історіографії” Мовсеса Хоренаиі, “співом,
показом і танцем під звуки пандури”. Така зміна
функцій Г. знаходить пояснення у зв’зку культу
предків з обрядом поховання Гісане.
3. Вірм. синкретичний виконавець — співак,
рапсод, комедіант, музика, гравець на барабані,
сопілці, трубі, лірі, пандурі. Вони були
обов’язковими учасниками весіль і поховань,
виступали в ярмарково-майданових театрах. До
репертуару Г. входила також гаріба. Разом із епіч.
співцями – вікасанами – вони зберегли в нар. пам’яті
давн-вірм. епос “Сасунці Давид” (“Давид
Сасунський”). З XVII ст. Г. дістають назву ашугів.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.