Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ДОНКІХОТСТВО

ДОНКІХОТСТВО (від імені гол. героя
роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”) —-
прозивне поняття, зміст якого відбиває
акцентуйовану поведінку людини з настановою
на втілення заг-людського ідеалу, шо призводить
до конфлікту між нею та реальною дійсністю.
Д. не адекватне семантичному потенціалу
сервантесівського героя, хоча він являє собою
перше персоніфіковане узагальнення цього
конфлікту. Якшо образу лицаря з Ламанчі
притаманна багатозначність, яка не тільки не
вичерпується протягом його довгого рецептивного
життя, але й набуває подальшої символізації,
пов’язаної з наростаючим усвідомленням
утаємненосгі людського буття, то змістовність Л.
залишається в принципі незмінною, про шо
свідчать перш за все його численні худож.
модифікації у світ, л-рі — від прямого
наслідування комплексу протообразу до типол.
співвідносності з ним.
Мінливим є ставлення до Д., яке може
коливатися від апологетики до сарказму, причому
не тільки в діахронічному та синхронічному
планах сприйняття, а навіть у межах одного тв.,
шо залежить від цілої системи чинників: змісту
автор, світообразу. іст. обставин, нац. традиції
тощо. Найбільш суттєвим є внутр. суперечливість
самого Д., яку треба вважати однією із
структурних ознак конфлікту, що має
загальнолюдське значення. Це конфлікт між
двома половинками земної свідомості: ‘світ в
людині” та “людина в світі”, який набуває в образі
гол. героя роману трагікоміч. напруги. Відсутність
взаемокорекції між, з од. боку, надмірною
інтровертованістю, зосередженим культивуванням
власних фантазій, а тим більше, ініціативною
спробою їх реалізації, а з ін. боку, рефлективним
самоусвідомленням, . опосередкованим
закономірностями дійсності. зокрема,
колективним життєвим досвідом, і є Д. в його
сои.-психол. прояві. Невипадково, багато наук
антропоцентричного кола використовують образ
Лон Кіхота в його прозивному значенні як образ-
поняття. Напр., в біосоціоніці він поряд з іншими
іст. та літ. персонажами вважається ідеальною
іпостассю типол. подібних людей, їх свого роду
внутр, образом.
Донкіхотство, як гамлетизм, фаустіанство.
донжуанство та ін., належить до трад. наскрізних
мотивів всієї світ. л-ри. Його персоніфікованими
носіями так чи інакше є Мюнхгаузен, Піквік,
Уленшпіґель, Інсаров, Мишкін, Емма Боварі,
Сірано де Бержерак (одноіменна п’єса
Е.Ростана), герої романів Е.М.Ремарка та ін.
Щодо ймовірності появи образів-персонажів
Д. типу у різних най. д-рах, то найбільш
симптоматичними умовами для цього є так звані
“перехідні періоди” історії, коли трад. зв’язки між
людиною та навколишнім світом руйнуються, і
відчужена від останнього особа опиняється в
екзистенціальній ситуації вибору життєвої
орієнтації, яка набуває часової характерності:
або пристосуватися до сьогодення, або виробити
настанову на майбутнє, або законсервуватися у
минулому. Зміст останнього варіанту вибору
найбільше відповідає психол. умовам виникнення
Д. як іст. явища. Крім того, вибір життєвої
орієнтації тою чи іншою мірою пов’язаний з
ідеалом. Зокрема, трад. ідеал заг-людського
значення атрибутовано минулим, шо в цілому є
властивістю потенційного, пасіонарного Д.
(Обломов з одноіменного роману О.Гончарова).
Нарешті, за умови дієвої спроби втілення
“високого” ідеалу в життя вибір набуває
ціхованості Д.
Врахування всіх цих складників в їх
органічній єдності гарантує семантичну повноту
Д., а ігнорування або акцентування одного з них
призводить до звуження змістовного обсягу ЦЬОГО
поняття до “божевільності”, “дивацтва”,
“ексцентризму”, “навіженства” тощо, хоча деякі
окр. ознаки та властивості Д. не можуть не бути
притаманними багатьом персонажам світ. л-ри.
Б орис /ванюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.