Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ДУМКА

ДУМКА. 1. Укр. чи поль. нар. пісня,
переважно елегійного чи баладного типу, часто
журлива, темою й образно пов’язана з
вітчизняним краєвидом, звичаями, ментальністю.
Напр.. “Чи я в лузі не калина була?’. Термін Д.
було впроваджено фольклористами у сер. XIX
ст за аналогією до жанру думи. Спорідненість
жанрів полягає в глибоких роздумах над
проблемами громадського чи особистого життя,
в оповідальності викладу, імпровізаційності,
виконанні під муз. супровід. Але Д. вужча за
темою, не мас розгорнутого сюжету, є ніби
пєвною складовою частиною думи. Якщо Д.
виконується лише в супроводі ліри, кобзи чи
бандури, і речетативом, то муз. супровід Д.
надзвичайно багатогранний при багатоголоссі в
вокальному виконанні та стійкій мелодії. З огляду
на невел. розмір та малорозгалужену
проблематику порівняно з жанром-першоосновою
для визначення Д. використано зменшувальну
форму. Вочевидь термін було перенесено на
фольклор, тв. з подібного літ. жанру.
2. Регіональний літ. жанр у поль.. укр., білор..
поезії — вірш, роздум, близький, з од. боку, до
думи, з ін — до мепитатчйної лірики елегії та
балади. Цей жанр започаткували поети-
романтики української ш коли в польській
літературі під безпосереднім впливом укр.
фольклору, надто думи та пісні. Часом Д. є літ.
переспівом фольклор, тв. З погляду поетики та
стилістики Д. часто наближується до романсу,
переважно має строфічну будову, виклад
становить собою впутр. монолог.
Для позначення жанру вперше вжив це слово
(як авторський н е о ло гізм ) поль. поет
Б.Залеський. Д. Залеського можна умовно
поділити на чотири частини:
1) “Боннові”, де втілено прагнення автора
підпестися до становища нар. вєша (поета-
пророка):
2) “Русалки” або “фантазії”, де висло­
влюються тужливі любовні почуття:
3) Такі, де шляхом лір. рефлексій змальовано
різні типи чоловічого або жіночого
світосприйняття:
4) Наслідування укр. пісень з наближенням
їх до своїх особистих почуттів і вчинків.
В укр. поезії до жанру Д. зверталися
Т.Шевченко ( “Тяжко, важко в світі жити”, Вітре
буйний”. “Нащо мені чорні брови”). Й.Маковей
(“На скелі високій”), О.Афанасьєв-Чужбинський
(“Як ранок осипле квіточки росою”). Ю.Федькович
(цикл “Думки”), П.Грабовський ( “Дружили ми. а
пройдуть літа”) та ін. У XX ст. жанр мало
продуктивний, але можна назвати А.Малишка
(“На поляні, що від руїни”). Д.Павличка
(“Роздум”), Іноді термін Д. використовується як
підзаголовок до пісень-романсів. характерних
для тв. укр. поетів-романтиків 1 пол. XIX ст.
(М.Петренко “Дивлюсь я па небо”): т.зв.
малоросійський романс.
У білор. л-рі Д. започаткована творчістю
засновника нов. л-ри Францішека Богушевича
(‘”Думка ) 3 цього приводу, очевидно, потрібно
говорити про певний вплив доробку укр.
письменників, бо з Україною (Ніжин. Конотоп)
було пов’язано більше півтора десятиліття життя
Богушевича, а в його тв. простежуються окр.
Шевченкові традиції. Жанр розвивали Я.Купала
(“Має думкі”. “Да сваіх думок”. “Думка”, “Думкі
маркотныя”. “‘Думкі перад весной”). Я.Колас
(“Думкі”, “‘…Думкі уюцца, томяць груди”). М.Танк
(“Ох вы. песни”) та ін.
3. Вокальні або інструментальні муз. тв. лір,-
оповідального характеру в слов’ян, мист-ві:
складені на взірець укр. нар. пісень, фортепіанні
“Шумки та думки” укр. композитора поль.
походження М.Завадського (1828-1888), поль-
укр. композитора В.Заремби (1832-1892).
ГІ.Чайковського, тріо А.Дворжака та ін.
4. Окремі частини муз.-сценічного або
інструментального тв.: Д.Парасі з опери
М.Мусоргського “Сорочинський ярмарок’.
Д.Йонтека з опери С.Монюшка “Галька”. Д. з
балету А.Кос-Анатольського “Сойчипе крило”. Д.
як частина “Української рапсодії” М.Лисенка).
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.