Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЕЙСТЕДДФОД (ЕЙСЕТФОД)

ЕЙСТЕДДФОД (ЕЙСЕТФОД) (кельт.
— змагання валлійських бардів, на
якому вони виконували свої ггісні та балади про
нар. героїв, про свободу, а також про любов. За
крашу пісню поет-співець отримував нагороду.
Розвиток валлійської словесності був
уповільнений, відбувався переважно у фольклор,
формах, а нац.-патріотична творчість бардів і Е.
стали важливими чинниками опору англо-
нормандським завойовникам. Тому після
приєднання Валлії до Англії за династії Тюдорів
(1485-1603) барди – носії нац. ідеї
переслідувались, а Е. були заборонені. У кін. XVIII
ст. з ініціативи поета Йоло Моргануга Е. були на
деякий час відновлені. Наступна (1822) спроба
проведення Е. успіху не мала. У XX ст. Е. стали
щорічними поет, фестивалями, шо в них брали
участь найкращі поети Т.Г.Джонс (1871-1949),
В.Дж.ґруфіт (1881-1954), Р.У.Паррі (1884-1956).
Гол. церемонією суч. Е. є присвоєння звитяжцеві
звання барда. З XIX ст. подібні фестивалі
відбуваються серед шотландців-гелів. Типол. Е.
подібні до сер-віч. нім. змагань манстерзінгерів
або айтинів — змагань казах, акинів.
А натолій Волков
ЕКВІЛІНЕАРНІСТЬ (від лат. ае^ии$ —
рівнозначний та Ііпеа — лінія, рядок) —
дотримування в поет, перекладі кількості рядків
і порядку строф відповідно до оригіналу. Таку
вимогу (т.зв. закон Е.) висувають звичайно
прибічники лінгвістичного підходу до худож.
перекладу, та намагаються витримати деякі
перекладачі, виходячи з бажання зберегти всі
складники першотв. Непорушність закону Е. була
піддана сумніву ше на початку 50-х рр., зокрема,
К.Чуковським, що доводив: вірш, трагедії
В.Шекспіра в еквілінеарному перекладі стають
малозрозумілими і важкими до сприйняття при
проголошенні з театр, кону. Щоправда, вимоги
для тексту, призначеного для театру, ін., ніж ло
адресованого читачеві, В цьому випадкові
збереження вірш, структури важливіше.
Відступ від Е. часом зумовлений прагненням
перекладача якнайповніше відтворити зміст і дух
оригіналу, особливо коли оригінал і переклад
належать до різних систем віршування, або до
надто віддалених епох. Намагання будь-шо
зберегти кількість рядків і строф може призвести
до порушення синтаксичних норм мови
перекладача, а, з ін. боку, до зміни інтонації та
мелодики першотв. через те, шо в різних мовах
слова мають неоднакову протяжність. Так,
пересічна довгота поет, слова, яка виражена в
складах, у нім. мові — 1,96; укр. — 2,01; рос. —
2,04; угор. — 2,09. Наведені цифрові показники
допомагають виявити заг. співвіднесеність тих чи
ін. мов. пар. Перекладачі з англ. мови стикаються
з об’єктивними труднощами: у зв’язку з більшою
довготою лексичних одиниць у сх-слов’ян. мовах
зміст оригіналу не вкладається у простір вірша
визначеного розміру (в англ.-чес., нім.-укр., угор,-
укр. поет, перекладу можливості тут ширші). Укр;-
англ. чи рос.-англ. переклад викликає труднощі
протилежного плану: оскільки англ. слова
коротші, перекладач повинен чимось заповниш
ритм, вакуум, який доконечно виникає. З обох,
здавалося б, нерозв’язаних ситуацій уже знайаено
багато виходів, їх теор. обгрунтовано і
підтверджено практикою. Конкретне вирішення
майже завжди індивідуальне і залежить від того,
наскільки вагомий певний складник у семантико-
стил. системі першотв.
Дотримання Е. необхідне при перекладанні
канонічних твердих строф і форм (терцина,
рондель, рондо, сонет, онегінська строфа,
газель, рубаї, груз, шаїрі, япон. хокку і танка
тошо). Тут строфічна побудова є домінантою, яку
не можна порушити, за рахунок збільшення (або
зменшення) рядів понять, шо містяться в тексті
оригіналу. Еквілінеарні оригіналам укр. версії
таких складних тв., як “Божественна комедія”
(переклад С.Дроб’язка), де збережено нумерацію
роаділів-пісень і терцин кожної пісні, “Дон-Жуан”
Дж.Г.Байрона (переклад С.Голованівського), де
пронумеровано октави.
Еквілінеарні переклади сприяють засвоєнню
чужомов. поет, форм, тобто збагачують технічні
можливості л-ри, що сприймає. Так, на основі
Прованс, лірики трубадурів у пл. Італії виникла
восьмирядкова строфа — сиціпіана Вона стала
основою для октави ~ строфи, шо розквітла в
XIV-XV ст. в Італії, а відтак у всіх європ л-рах.
Подібна картина з ін. твердими строфами і
формами, в тому числі сх. походження. Так,
Д.Павличко створив иикл “Рубаї” під впливом
відповідних укр. перекладів.
Анатолій Волков
Елеонора Соповея-Гончарик

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.