Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЕЛЕГІЙНИЙ ДИСТИХ

ЕЛЕГІЙНИЙ ДИСТИХ — ант. строфа з двох
різних віршів, найчастіше гекзаметра і
пентаметра, У гекзаметрі мелодика висхідна, у
пентаметрі — низхідна, так що в цілому дистих
мас завершену інтонаційну (як і логічну) будову.
У гекзаметрі цезура рухома, в пентаметрі чітко
фіксована і ділить вірш на дві рівні половини. В
ант. л-рі використовувався переважно в елегіях
(звідси назва — Е.д.), хоча зустрічається також в
епіграмах, епітафіях, посланнях, дидактичному
епосі (“Наука кохання”, “Героши” Овідія) та ін.-.
Тут. подорожній, могила не Креза, а вбогого; бачиш.
Хоч вона дуже мала, досить для мене ії.
(СімонілКеоський. Епітафія. Пер. А.Біленького).
Е.д. був засвоєний европ. поезією доби
Відродження та к/іасииизму. До нього
зверталися італ. поети Дж.Понтано, Марулло,
А.Поліиіано, Саннадзаро, далматинець
А.Вранчич, нім. лірики Й.Фішарт і Й.Клай, які
римували його. Особливої популярності набув у
творчості Ф.Ґ.Клопштока, Й.В.Гете і Ф.Шіллера
(“Ксенії”), Ф.Гьольдерліна. В рос. л-рі Е.д.
використовували О.Пушкін, А.Дельвіг,
А.Майков, О.Фет.
В Україні теорія Е.д. розроблена ще
Ф. Прокоповичем у трактаті “Про поетичне
мистецтво”. В своїх лат. віршах до цієї строфи часто
зверталися С.Яворський, Г.Сковорода, зустрічається
вона і в поезії І.Франка, М.Зерова та ін.
Трупно і вбого живеш ти, дитино людей земнородних.
Сон оминає тебе, думка марудна тяжить
Єсть на цім світі обраниі — иіасливі, ясні, безтурботні.
Легко, ВИНОМ ЗОЛОТИМ ПІНИТЬСЯ їхнє ЖИТТЯ.
(М-Зеров. “Елегійні дистихи”).
Петро Р и хл о

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.