Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЖАНРОВА ДОМІНАНТА

ЖАНРОВА ДОМІНАНТА — визначальна
жанр, характеристика тв., його жанр, концепція.
У світ, л-рі поряд з моножанр. зустрічаються і
поліжанр. тв., тобто такі, в яких співіснують
ознаки різних, як фольклор., так і власне літ.
жанрів, шо зумовлено автор, настановою на
комплексне бачення й усвідомлення
зображуваної дійсності. В таких тв. у залежності
від їх ідейної спрямованості ступінь онаявленос ті
жанр, форм різний: від їх безпосереднього
витворення до опосередкованого натяку на них
(жанр, алюзія). Деякі .з них можуть набувати
статусу відносно самостійного композиційного (і
навіть архітектонічного) складника (напр.. “Плач
Ярославни” у сер-віч. героїчному епосі Київ. Русі
Слово о полку Ігоревім”) на відміну від тих, що
сполучаються з ін. жанрами (жанр, дифузія) й
характеризуються композиційною розмитістю.
Нарешті, жанр, ознаки можуть розподілятися між
різними структурними рівнями, створюючи жанр,
стереоефект, напр., у романі В.Винниченка
‘Записки кирпатого Мефістофеля”. Його можна
кваліфікувати як роман випробовування за
характером сюжетних колізій, за технікою оповіді
він належить до жанру “.записок”, саморефлексія
гол. героя дає підставу вважати його психол.
романом, але водночас оповідач, призначаючи
розповідь майбутньому читачеві — свому
маленькому синові, називає його казкою.
Функціонально орієнтована співвідносність
жанр.форм спричиняє їх структурну
упорядкованість, яка проявляється, насамперед,
у тому, шо одна з них надає решті системної
організованості. Напр.. “Мертві душі ” мають
жанр ознаки анекдоту, шахрайського роману,
ідилії роману випробування, але автор, пафос
цього тв., що зумовлений змістом гегелівського
світогляду, адекватно втілюється у жанрі поеми,
який надас худож. єдності тв. концептуального
характеру.
Неусвідомлення наявності Ж.д. або навмисне
ігнорування її (надання статусу Ж.д.
периферійній жанр, ознаці тощо) призводить до
неминучої розбіжності між автор, і читацьким
жанр, тлумаченнями худож. реальності тв., а
отже й до її. цієї реальності, ідейної
переакцентуаиії. що стає одним із чинників
рецептивного життя тв., його іст. функціювання.
Напр., звичною є різниця між жанр, визначенням
п’єси драматургом та жанр, інтерпретацією її
режисером, надто з метою її осучаснення (комедія
А.Цехова “Вишневий сад” трактувалася першим
її постановником К.Стаиіславським як драма).
Інколи автор, жанрові підзаголовки можуть
бути цілком умовними, пародійними або ж
парадоксальними, розрахованими на активізацію
читацького сприйняття (напр.. “роман жахів”
Ю.Андруховича “Московіада”).
Суттєвого значення має Ж.д. у фольклорі з
притаманною йому настановою на виконавчу
варіативність. яка може спричинити
контамінацію тв.. зокрема, тих, шо належать
до споріднених чи навіть різних жанрів. В цій
ситуації первісні жанр, ознаки починають
відігравати ролю його Ж.д., яка попри всі
діахронічні зміни, шо відбуваються з тв.. падає
йому доцентрової усталеності худож. цілого.
Борис Іванюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.