Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЖАРТ

ЖАРТ — І) Давн. вид нар. творчості, шо
характеризується невел. худож. завершеним
сюжетом з несподіваною комічною розв’язкою.
Влучні та дотепні нар. вигадки і імпровізації
на різноманітні теми існують у формах
каламбурів, нісенітниць, небилиць, приказок
та прислів’їв, жартівливих діалогів, алогічних
діалогів (напр., розмова глухих),
звукоиаслідувань, жартів, шо демонструють
ситуації мов. непорозуміння. В них висміюються
негативні людські риси,’ згубні пристрасті, коміч.
риси поведінки та вдачі людини,
найрізноманітніші побутові коміч ситуації. У нар.
творчості розгорнутими формами Ж. є анекдот
та жартівлива пісня. Фольклор. Ж. є основою
таких сатир, та гумор, жанрів, як бурлеск,
інтермедія, фабльо, фарс, фейлетон, шарж,
пародія, гумореска. На Бл. Сх. типол. подібний
жанр зветься латіфа. В укр. л-рі на основі
використання нар. гумору як складової частини
тв., створені “Москаль-чарівник” 1.Котляревського.
“Пархімове снідання ’, “Підбрехач” Г.Квітки-
Основ’яненка, “.Співомовки С.Руданського,
“Кайдашева сім’я.”’ І.Нечуя-Левицького, усмішки
Остапа Вишні та ін.
2) Комедійна п’єса побутового характеру на
одну дію. Напр., “Ведмідь”, “Освідчення”. “Трагік
мимоволі (3 дачного життя)”, “Ювілей ’ А.Чехова
чи “Кум-мірошник, або Сатана у бочці”
В.Дмитренка.
Наталя Л ихом анова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.