Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ

ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ, звуко-
відтворення, або ономатопея (грец.
onomatopoieia — творення назв) — звук, імітація
реальних явиш: намагання шляхом спеціального
підбору та концентрації звуків мови — алітерацій
чи асонансів — відтворити звуки, шо існують у
реальному навколишньому житті. Отже, 3. є
зображальним прийомом на противагу
виражальному — звукописові:
Де коза туп, туп,
Там жито сім куп
(Колядка)
Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзиряить вода,
Мелодії грає на кам’яній флейті.
(Б.-І.Антонич)
Клас, прикладом 3. є балада Й.В.Гьоте
“Erlkцnig” (“Вільшаний цар”), де звуками
передано стрімкий біг коня:
Wer reitet so spдt durch Nacht und Wind?
Es ist der Vater mit seinem Kind:
Er hat der Knaben wдhl in dem Arm.
So faЯt ihn siecher, er hдlt und v/arm
Не менш відомими є зразки 3. у поезіях
Е.А.По. “Дзвони”, “Крук”. Збереження настрою
чи ритму тв., який створюється 3., при перекладі
є дуже складним завданням.
Окр. різновидом 3. є використання з худож,-
зображувальною метою інлітератів.
Анатолій Bonков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.