Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ІРОНІЯ

ІРОНІЯ (грец. — удавання) — явно
удаване зображення негативного явиша у
позитивному вигляді або навпаки “лукаве
удавання, коли людина прикидається простаком,
який не знає того, шо він знає” (О.Потебня). Має
різні словесні форми та ступені крит. оцінки
негативних явиш, іст. та жанр, різновиди:
1) Вираження тонкої насмішки за допомогою
алегорії. У цьому випадкові І. може бути тропом
чи етил, ф іг у р ою (антифразис). Таким є
крилатий вислів про Росію, що “благоденствує’’
під царським троном, у поемі Шевченка “Кавказ”;
Од молдованина ло фінна
На всіх язиках все мовчить.
Бо благоденствує!
2) Романтична І. як спосіб піднесення митця
над відсталим, зашкарублим середовищем,
становою вузькістю. Характер такого піднесення
та крит. пафосу мав різні акценти.
3) Сатир. І. з її вищим ступенем сарказмом,
властива тв. Еразма з Роттердаму, Ф .Рабле,
Дж.Свіфта, Вольтера, Г.Гайне, А.Франса, Б.Шоу,
Б.Брехта на Зх.; Ю.Словацького, М.Гоголя,
М.Салтикова-Щедріна, Ц.К.Норвіда, Б.Нушича,
Я.Гашека, К.Чапека, М.Булгакова, В.Маяковського,
М.Зошенка, А.Платонова.
В укр. л-рі І. цього типу широко користувалися
Г.Квітка-Основ’яненко, Т.Шевченко, І.Франко.
М.Коцюбинський. Л.Мартович; у післяжовтневий
час — Остап Вишня. У суч. л-рі майстрами І.
зарекомендували себе Ю.Андрухович, Ю.Винничук,
ВДіброва, Б.Жолдак, О.Ірванець та ін.
Сатир. І. розвиває продуктивні тенденції І.,
шо йдуть від античності й естетики В .Ф .Гегеля.
У цьому різновиді І. проте має певні відмінності
від звичайної сатири як форми мист-ва. Вона є
чимось проміжним між гумором і сатирою
(Л.Тимофеев). Як різновид езопової мови І.
прагне ло виразів, які приховують від цензури
викривання під виглядом похвали,
висловлення добрих намірів, захопленості,
коли безвинна побутова фраза перетворюється
у знущання.
Різноманітними є жанр, та структурні різновиди
І. Варто відзначити анекдот, укр. усміш ку.
пародію , антиутопію. Стилістичними
прийомами 1, можуть бути гіпербола, гротеск,
парадокс. В іст. розвитку І. слід відзначити раннє
філос.-єстет. трактування І. у Сократа, Платона й
Арістотеля як способу вираження сумніву і
знаходження істини. Антидогматичну за своєю
природою 1. негативно оцінювали в Сер. віки, І.
випадає з поля уваги дослідників у епоху
Відродження, коли естетику цілком спрямовано
на вивчення гармонії людини і природи. Лише в
XVII ст. криза гуманізму загострює інтерес до
вивчення І. ( ‘Нова наука” Дж.Віко). І отримала
розгорнуте теорет. обгрунтування у нім. романтиків
А.В.Шлегеля, Л.Тіка. Вони вважали ознаками І.
всезагальність та універсальність, що спричиняло
не лише іронічну посмішку над убогістю
навколишнього життя, але й усунення від реального
втручання у нього. Спочатку романт. дух,
звільнений від канонів класицизму, виражав
гармонію з волелюбними настроями епохи, був І,
свободи, шо висміювала її супротивників
(Дж.Г.Байрон, П.Б.Ше/ілі). Пізніше вади відсталого
середовища, які намагалися підкорити митця,
приводили його до саркастичної І. (Г.Гайне), до
визнання неминучості “світ, зла” (Е.Т.А.Гофман).
Він нерідко потрапляє у полон суцільного
заперечення. О.Блок вважав подібну І. (для якої
“все однаково: д об ро і зло”) х в ороб ою
особистості, х в оробою індивідуалізму.
Продуктивну ант. концепцію І. розкриває Гегель,
який п ов’язував процес заперечення з
аналітичною та пізнавальною діяльністю.
Зближуючись з гегелівською концепцією, Т.Манн
вбачав раціональну рису романт. І. в її принципі
незацік^вленого ставлення ло життя, шо
зустрічаємо у тв. вел. реалістів. О .Л осєв
справедливо вважає І, іоднією з складних естет,
категорій, що схильна до модифікацій.
Втілюючись у всіх різновидах крит. пафосу, вона
містить у собі елемент інакомовлення. хитрощів,
виражаючи при цьому істину алегоричним
способом. Залишаючись серед худож. засобів
крит. ставлення до життя, І. рідко може обійтися
без використання комізму, сатири чи сарказму,
чим і можна пояснити характер співвідношення
цих понять. У дослідженні проблемних питань І.
дуже продуктивним видається використання
методики порів. літ-зНавства.
Микола Н ефьодов

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.