Лексикон загального та порівняльного літературознавства

КАЛАМБУР або ГРА СЛІВ

КАЛАМБУР або ГРА СЛІВ (франи.
calembour — гра слів) — поєднання слів на основі
їх багатозначності або співзвучності: “Прийомний
син барон а був б ар ан ” (Л.Костенко) або
“Правильно, є в мене зять. Треба і його взять” (з
репертуару Тарапуньки). У красному письменстві
К. вживається переважно для досягнення коміч.
ефекту.
Рідше К. слугує створенню драм, або трат,
емоції:
Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Ш о ж, може бути. Він -~ие значить я.
Боже — вільний…
Боже, я — вільний/
На добраніч. Свобода моя.1 – (Л .Костенко)
На грі слів може бути заснована каламбурна
рима-.
На омонімії:
З коси бузько летів на балку
іК осар косу там брав на брус)
1 сів бузько в дворі на балку
На довгий дерев’яний брус (Д.Білоус)
Або на омофон»,-
Ти зійшла йому як сонне
Криту серця розтопила,
А сама гадала — сон це.
А слроснушсь не хотіла. (В.Лагоаа)
К. є досить поширеним худож. засобом. Напр.,
відомий К. із “Мертвих душ” М.Гоголя: “Ноздрьов
був у певному розумінні історичною людиною. На
жодному зібранні, де він був, не обходилось без
історії”, або чисельні К. із “Аліси в країні чудес”
Л.Керролла: “ — Цій сумній історії з хвостиком
тисяча років! — Історії з хвостиком? — здивувалась
Аліса. — А шо з ним скоїлося сумного? Він у вас
ніби нівроку”.
У л-рі постмодерністської доби К. стає одним
із його визначальних худож. засобів, позаяк містить
у собі настанову на незвичне, іронійне поєднання
слів та, як наслідок, викриття нов. змісту, зазвичай
парадоксального характеру. Широко
використовується К. Ю.Андруховичем,
В.Пєлєвіним, В.Сорокіним та ін.
Анатолій Водяве,
Н атал я /Інхомаиою

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.