КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ШКОЛА

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ШКОЛА —
методологічна школа у літ-знавстві та мист-знавстві,
дуже поширена у Зх. Європі, США і слов’ян, регіоні
з сер. XIX ст. Визначається також термінами
“позитивістська» та “соціологічна”. Філос. основою
школи є позитивізм, шо визнає лише досвід, точні
методи вивчення фактів у сф ері природи,
соціології, історії та культури. Засновник школи
— франп. філософ, теоретик л-ри та мист-ва
Іпполіт Адольф Тен (1828-1893), який, проте, на
відміну від філософів-позитивістів, висунув ідею
причинності, закономірності фактів. Він спирався
на історизм Й.-Г.Гердера, естетику Г.Гегеля,
концепції франц. істориків Ф .Гізо, О.Тьєррі,
Ф.Міньє, які розглядали розвиток ідеологічних
ф орм у зв’язку з економікою та класовою
боротьбою. Найважливіші принципи методології
школи було сформульовано Теном у “Вступі» до
“Історії англійської літератури”, де автор висунув
тріаду — “р а са ”, “середовиш е”, “момент”,
Уявляючи “расу” як “групу народів” і окр. народи,
Тен вважав, шо їм притаманні іст. стійкі
фізіологічні, психічні та соц.-побутові властивості,
які впливають на мист-во (л-ра лат. народів має
клас, характер, германських — просякнута
романтизмом). “Середовиш е” за Теном —
географічні особливості, політ, обставини, “стан
умів” і в ряді зипадків економічні умови, хоча він
не усвідомлював складної взаємодії економічних,
політ, та ідеологічних факторів, надмірно
апелюючи до людської природи. З погляду порівн.
літ-знавства найцікавішим є поняття “моменту», яке
Тен трактував як наявність чи відсутність традицій
у худож. творчості, хоча він і не створив методику
порівн. аналізу подібних і відмінних явиш л-ри та
мист-ва. У гол. працях “Історія англійської
літератури» та “Філософія мистецтва” (1869) Тен
широко застосовує практику порівн, вивчення,
різні типи синхронних та діахронних зіставлень:
сатири В.Теккерея й Д ж .Свіфта, творчості
Маколея з франц. істориками, А.Теннісона з
гуманістами Відродження, героїв В.Шекспіра,
Теккерея з мольєрівським Тартюфом. Крит,
оцінюючи біологізовану та психологізовану
соціологію Тена, суч. літ-знавство бачить у його
працях дальший розвиток іст. методу, що лежить і
в основі порівн. аналізу.
Методологія Тена стає школою з допомогою
його послідовників.Франц. учений Ґ.Лансон (1857-
1934), відкидаючи спроби свого співвітчизника
“наслідувати фізичні формули”, підкреслив
значення порівн. аналізу. Ще далі пішов у цьому
напрямку чім історик л-ри та миствознавець
Г.Гетнер (1821-1882), автор шеститомової “Історії
всезагальної літератури XVIII століття». У праці
встановлено взаємовпливи та взаємодії л-р Англії,
Ф ран ц ії і Німеччини; літ. процес Європи
розглядається як явише всесвітньої л-ри.
Необхідність поєднання методології Тена з засадами
порівн. літ-знавства та біограф ічної школи
Ш.О.Сент-Бьова знайшла втілення у працях дан.
критика та історика л-ри Ґ.Брандеса (1842-90).
У слов’ян, країнах культ.-іст. школа отримала
найбільше поширення у теор. концепціях та