Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЛІТУРГІЙНА ДРАМА

ЛІТУРГІЙНА   ДРАМА — перший
оформлений драм, жанр сер-віч. рел. театру, дія
якого відбувалася виключно у стінах катол. Храму
і являла собою інсценівку окр. епізодів з
Євангелія, які входили у склад пасхального чи
різдвяного богослужіння (літургії), і мала
підкреслено дидактичний чи алегоричний
характер.
Витоками її були такі явища в клерикальній
драмі IX ст., як антифони чи респонсорії (обмін
репліками з Нов. Завіту між хором та священиком
чи між двома півхорами), тропи (діалогізований
парафраз новозавітного тексту) та пантомімічні
сценки з певними декораціями й бутафорією
(напр., колиска, ясла). Перші Л.д. (X—XI ст.) були
написані лат. мовою, базувалися на канонічних
Євангеліях (лише з невел. додатками і
переробками), цілком були покладені на музику і
виконувалися біля вівтаря лише духов, особами.
До XI ст. в Л.д. утворилися два тематичні цикли:
пасхальний (“Плач Трьох Марій”) та різдвяний
(“Різдвяне дійство”). В Німеччині особливо
виділяється “Гра про антихриста” (XII ст.) з досить
сильною політ, тенденцією. Л.д. були, як правило,
небагатослівні, невел. за об’ємом і мали ритуально-
алегоричний характер. Однак, починаючи з XII ст.,
у зв’язку з розвитком міської л-ри, Л.Д. зазнала
значних змін. В драму проникає нац. мова
(“Наречений, чи Діви мудрі і немудрі”, XI—XII ст.),
посилюються реаліст, побутові елементи (“Гра про
Адама” та “Гра про св. Воскресіння”, XII ст.), в
діалогах з’являються фарсові первні, розширюється
коло сюжетів (включаються сюжети із Ст. Завіту,
апокрифи та легенди про святих та мучеників),
посилюється видовишність, з’являються
різноманітні технічні пристосування (блоки для
“вознесіння”, люки, небо, шо рухається тощо). Це
привело до втрати Л.д. своєї ритуальної
спрямованості. 1210 р. папа рим. Інокентій III
заборонив вистави в храмах і заборонив духов,
особам у майбутньому брати в них участь. Л.д.
почала розігруватися городянами на паперті перед
храмом (напівлітургійна драма), на майданах і стала
основою для створення нов. драм, жанрів (ауто,
міракль, містерія), сприяла поширенню сатир,
жанрів, [соті, фарс), В Німеччині Л.д. нім. мовою
проіснувала до XVI ст., в Іспанії — до XIII ст., в
Англії — до XIV—XV ст. В Україні вона, як жанр
шкільно і’ драми, збереглася в репертуарі до XVIII
ст.: драми різдвяного і пасхального циклу —
“Комедія на день Рождества Хрістова”
Д. Ростовського, “ДЬйствіє на Рождество
Христово” М.Довгалевського, “Торжество
Естества ЧеловЬіческаго” С.Ляскоронського,
“Образь страстей міра сего образомь страждушаго
Христа исправися” та ін.
Андрій Близнюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.