Лексикон загального та порівняльного літературознавства

МОЛИТВА ВІРШОВАНА

МОЛИТВА ВІРШОВАНА – лір ж анр,
структура якого генетично пов”язана з рел.
молитвою, шо визначена христ. богословом УІІ-УШ
ст. Іоаном Дамаскіним (трактат ‘Джерело знань і
як “сходження розуму до Бога або прохання
потрібного у Бога”. Проте на відміну віл рел.
молитви, п ерев аж н о сак рал ьн ої за своїм
характером, М.в. являє собою насамперед явище
мист-ва. Тому її навряд чи доцільно розглядати як
вірш, перекладання рел. молитви (шо можливо),
хоча вона і входить в систему прикладних жанрів,
шо відповідають певним життєвим ситуаціям,
епіталама, епітафія, мадригал та ін.
Авторство рел. молитви, навіть зберігаючись
в сусп. пам’ яті, є по суті анонімним, позаяк
характер структурних відносин між адресатом і
адресантом у ній явно регламентований. У цьому
розумінні можна говорити про жанровий канон
рел. молитви, яка має в собі настанову на тиражне
(колективне чи індивідуальне) її виконання.
М. в. є авторською не тільки за іменною
назвою, але й за змістом. Особливо очевидним це
стає у тих випадках, коли в ролі лір. “двійника”
учасників молитовного спілкування виступають
явно неканонічні в порівнянні з рел. “персонажі
(“Молитва сталі” амер. поета XIX ст. К.Сендберга.
“Отче наш, Тарасе всемогутній” Д. Пав,тичка.
“Молитва пальми” М.Калитовської). Тому, навіть
відтворюючи структурні особливості рел. молитви,
а також використовуючи трал, набір її риторичних
фігур (рефрен, ан аф ора і т. д.). М. в. як жанр що
містить у собі, з од. боку, приклади прям ої,
стилізаторської імітації рел. молитви (основний
корпус текстів), а з ін. боку, факти травестування
останньої (напр.. “Молитва святоші Віллі” шотл.
поета ХУШ-ХІХ ст. Р.Бьорнса), характеризується
досить широким діапазоном автор, пафосу, шо
свідчить про структурну гнучкість М. в. як жанру.
Це дозволяє їй сполучатися з ін. жанрами (напр.,
станси ф ран ц . поета XV II ст. Ф . М алерба
“Молитва за короля, шо відбуває в Лімузен”) і
зумовлює її широке розповсюдження в світ, поезії,
особливо христ. країн: болг. (Х.Ботєв. XIX ст ),
ганської (Д.Адам-Морті. ХХст). голланд. (Г.Гроцій.
І.Вондел, XVII ст.). ірл. (Мак Намі. XIII ст.: Мак Ніс,
X X ст.). кубинської (Н.Гільєн. X X ст ). латис.
(Аспазія, ХІХ-ХХ ст.). цім. (ГІ.Герхард, XVII ст.,
Й.В.Гьоте, ХУШ-ХІХ ст.). поль. (Ю.Чеховіл. XX с.т.),
рум. (М. Емінеску), словен. (О.Жупанчич. ХІХ-ХХ
ст.). франц. (111.Бодлер. Г.Аполінер. П.Елюар), чес.
(В.Коцманек, XVII ст.). угор. (Й. Бейза. XIX ст.)
тошо.
У рос. поезії М. в. представлена іменами
С. Шаховського (XVII ст.), Д. Веневітінова. М.Лер­
монтова. Є.Баратинського. I.Козлова, І.Нікітіна.
Ап. Григор’єва (XIX ст.), М.Гумільова, З.Гіппіус.
А.Ахматової (ХІХ-ХХ ст.), Б.Окуджави,
Ю.Лєвітапського. А.Вознесенського (XX ст.) та ін.
В укр. поезії XVIII ст. луже своєрідним жанром була
пісня-скарга з обов’язковим молитовним
зверненням до Бога. Ці пісні написані переважно
акровіршем, який містить у собі ім“я їх автора:
Пісня набожна” Інокиня Анисія, “Пісня світова”
Агапона. “Пісня світова” І.Бачинського, “Пісня про
бідного сироту” Р. Корепького, “Пісня о світі”
0. Падальського, ‘Пісня” І. Пастелія. “Пісня
світова” І. Пашковського та ін. У подальшому М.
в. зустрічається у творчості Т. Шевченка,
1. Манжури (ХІХ-ХХ ст.), багатьох поетів XX ст.:
Б.-І. Антонича. М. Калитовської. Р. Купчинського,
О. Дятуринської. Е. Маланюка. Б. Нижанківського,
О. Стефановича та ін.
Борис Іванюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.