Лексикон загального та порівняльного літературознавства

НАРОДНЕ ВІРШУВАННЯ

НАРОДНЕ ВІРШУВАННЯ – поняття, шо
об’єднує різноманітні вірш, форми, притаманні
фольклор, жанрам співомов. типу (календарно-
обрядові, лір. та іст. пісні, думи, коломийки
тошо). Укр. уснопоет. традиція, на відміну, напр.,
від рос., шо схильна до таніни, тяжіє ло силабіки,
хоча на практиці існують різні проміжні та
синтетичні форми. Серел багатьох вірш, явиш, що
належать ло укр. нар. версифікації, найбільшу вагу
здобув иезурований (частіше після 8-го складу) 14-
складовик із суміжним парним римуванням,
характерний для іст. і лір. пісень. Популярним
варіантом цієї метр, моделі став коломийковий
вірш. Наводимо приклад нар. вірша (12-складовик
з трьома сильними метр, акцентами у кожному
вірші):
Ой летіла зозуленька по Вкраїні, UU_UU_UUUU_U
Гей ронила свої пір’я по долині; UU_UUU_UUU_U
Ой як тяжко сивим пір’ям у долині, UU_UUU_UUU_U
А ше тяжче сиротині на чужині. UU_UUU_UUU_U
(народна пісня)
Лив.: Силабіка, Тоиіка, Рима
Борне канюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.