Лексикон загального та порівняльного літературознавства

НАСЛІДУВАННЯ

загрузка...

НАСЛІДУВАННЯ — вид рецепції: засвоєння
засобів худож. дослідження світу, літ. техніки, окр.
прийомів або цілого жанрово-стил. комплексу.
Автор-реципієнт переважно наголошує на
близькості свого тв. до наслідуваної моделі,
зокрема, засобами авторського підкреслення
(заголовок та ін.). Такою моделлю може бути окр.
тв., увесь твор. набуток письменника, жанррова
система, ціла нац. фольклор, чи літ. традиція.
Щодо ступеня твор. осмислення й перетворення
першоджерела розрізняють: 1) учнівське Н. — етап,
який проходять чи не всі письменники-початківці,
аж до геніїв включно (напр., поезії О.Пушкіна-
ліцеїста); 2) Н.-мода; 3) Н.-засвоєння; 4) Н,-
створення за чужою моделлю оригінальних мист.
цінностей. Відмінностями між Н. різних ступенів
оригінальності пояснюється подвійне ставлення до
Н. вже з 1-ої пол. XIX ст. Так, В.Бєлінський
твердив: “Наслідувати означає жити чужим
розумом, чужими думками, чужим талантом”.
Протилежна думка Пушкіна, шо Н. — “не стидке
викрадення — ознака розумового убозтва, — але
вдячна надія на свої власні сили відкрити нові світи,
прямуючи слідами генія». Очевидно, шо Бєлінський
мав певну рацію лише шодо двох перших ступенів
H. У подібних випадках і тепер слово Н. може
вживатися як негативна оцінка явиша, близького
до епігонства.
Н. переважно має місце в тв. того ж чи
спорідненого жанру. Звертаючись до вже
розроблюваної в фольклорі чи л-рі тематики,
письменники використовують випробувані у
відповідному жанрі худож. засоби. Так, поль.
поети-романтики української школи в польській
л-рі наслідували поетику та стилістику укр. нар.
дум і пісень у своїх літ. думах, думках і поемах.
I.Манжура в соц. вірші “Нечесна” наслідував
«Убогую и нарядную” М.Некрасова. Часто
спіткаємо Н. при розробках традиційних
сюжетів. Доконечним є Н., коли письменник
продовжує тв. ін. автора (оповідання про Ш.Холмса
сина Артура Конан Дойля — Адріана).
Зустрічається й протилежне: описуються події, які
передують сюжету наслідуваного зразка.-
пригодницька повість амер. письменника
А.Д.Х.Сміта ‘Золото з Порто Белло” (1924) —
своєрідна передісторія “Острова скарбів” (1833)
Р.Л.Стівенсона. Н. можливе й у ін. жанрі, якщо
нов. тв. тематично наближений до першоджерела.
Засвоєння не лише тематики та сюжетних мотивів,
але й системи худож. засобів укр. фольклору
спричинило постання відсутнього в ін. л-рах,
специфічного для укр. та рос. л-р оповідного жанр.
різновиду, репрезентованого повістями М.Гоголя,
О.Сомова, Г.Квітки-Основ’яненка, П.Куліша,
О.Стороженка, В.Короленка. У сукупності вони
являють мист. відображення укр. най. характеру в
його історії, сучасності, фольклорі, зумовленості
природою.
Як жанр. Н. слід розглядати той випадок, коли
засвоюються заг. мист. засади, а відтак тематичні,
композиційні, етил, ознаки, шо в системній
цілокупності складають певний жанр, або жанр,
різновид. Так, на думку О.І.Білецького, малі
трагедії Пушкіна, де гол. увагу спрямовано на
показ ідейно-психол. зіткнень дійових осіб у кризові
моменти життя та смерті, було взято за взірець
Лесею Українкою — драматургом.
Особливим різновидом Н. є засвоєння вірш,
техніки. В поезії герм, і слов’ян, країн 20-30 рр.
XIX ст. яскраво виступає прагнення до оволодіння
складними вірш, строфами, ром. (італо-франц.:
октава, териииа, сонет, вінок сонетів) і бл-сх.
(газель та ін). Ці форми використовували
романтики, але їх засвоїли також реалісти.
Різновидами Н. є також стилізація,
містифікація, пастіш і Н.-заперечення: бурлеск,
травестія, пародія.
Н. може відігравати дуже важливу ролю в
розвиткові нац. л-ри, розширюючи її естет,
можливості. Показовим прикладом е звернення до
інослов’ян. фольклору чес. поетів-будителів.
В.Ганка та Й.Лінда в «Краледворському рукописі”
і ‘Суді Любуші” наслідували рос. і серб. епіч. пісні.
Крім того, Ганка використовував рос. пісенній
фольклор, елементи для колористичного
оформлення пасторально-шляхетських поезій.
Ф.Челаковський у зб. “Відгомін рус. пісень”
наслідував дух і стиль рос. і укр. пісні: билинної,
іст., солдатської, розбійницької, любовної,
весільної, побутової, жартівливої. “Відгомін
руських пісень” посідає в історії чес. поезії
виключне місце: це був перший значний зб. лірики
в нов. чес. л-рі. За зразком цього зб. Челаковський
складає другий — ‘Відгомін чеських пісень”,
започатковуючи міцну традицію нац. поезії. Н.
Ганки — Лінди та Челаковського стимулювали
становлення нов. чес. л-ри.
Анатолій Волков

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.