Лексикон загального та порівняльного літературознавства

НЕОМІФОЛОПЧНА (РИТУАЛЬНО-МІФО­ЛОГІЧНА) ШКОЛА

НЕОМІФОЛОПЧНА (РИТУАЛЬНО-МІФО­ЛОГІЧНА) ШКОЛА — наук, напрямок, який на
нов. етапі наук, розвитку й принципово нов.
порівняно з міфол. школою XIX ст. методами
вивчає значення міфів для культури назагал,
фольклору та л-ри зокрема. Становлення Н.ш.
пов’язано з досягненнями англ. антропологічної
школи: Е.Б.Тайлора (1832-1917), а надто
етнографа, фольклориста та філолога Дж.Фрезера
(1854-1941). В багатотомовій праці “Золота гілка”
(1890) він встановив зв’язок різних обрядів
(ритуалів) з утворенням міфів. В подальшому Н.ш.
розвивалася в двох напрямках: ритуальному (лінія
Фрезера) та юнгіанському (лінія К.Юнга). Послі­
довниця Фрезера в Англії Д.Ветсон (Кембрідж) в
дослідженні “Від ритуалу до роману” прагнула
довести, шо легенда про Грааль — літ. запис давн.
ритуалу, і побудова багатьох романів на цю тему
відповідає давн. ритуалам поновлення життя у
вавилонян, єгиптян, греків та римлян. Психоана­
літична теорія швайц. психолога і філософа
К.Юнга пояснювала передачу первинних міфол.
структур (архетипів) з покоління в покоління за
допомогою “колективного несвідомого”.
Найповнішу розробку юнгіанська лінія отримала
в книзі М.Бодкін “Архетипи в поезії” (1934).
Передставники кембріджської школи прагнули
відшукати в суч. л-рі міфол. центр, створений на
основі “королівського” ритуалу, намагались звести
л-ру до єдиного першоджерела. Першим значним
міфокритиком США, котрий поєднав фрей-
зерівське та юнгіанське, був У.Трой. В програмовій
статті “Міф, метод та майбутнє” (1946) він
стверджував значення міфу як засобу вирішення
заг. проблем особистості та суч. худож. творчості.
Джерелами вдосконалення міфокрит. методології
Трой вважав психоаналіз, антропологію та порівн.
релігію. Канадець Н.Фрай в статті “Міф та
література” (1961) виразив розуміння міфу як типу
худож. оповідання та форму словесного мист-ва.
Суч. л-ра, на його думку, швидше народжується з
давн. міфології, ніж “із суч. емоційної
необхідності”. Міфи, архетипи, за Н.Фраєм,
живуть в л-рі протягом всієї її історії. Фрай шукав
вихід за рамки вузького міфокрит. детермінізму.
Теоретик франц. структуралізму К.Леві-Стросс
прагнув подолати розрив між психол. та логічним
підходом до міфу. В схожості давн. міфів
Леві-Стросс вбачав підтвердження ідеї про наяв­
ність стереотипної логіки (моделі) свідомості. Він
засновує свій метод вивчення міфів на стуктурній
лінгвістиці, пропонуючи аналізувати їх на
семантико-лінгв. рівні. Зміст кожного міфу при
цьому визначається за допомогою найбільш
коротких речень (структурних елементів), які потім
з’єднують в “пучки елементів”.
Тою чи ін. мірою подібні до Н. ш. методи
дослідження використовували В.Пропп,
О.Фрейденберґ, М.Бахтін, В.Топоров, Є.Меле­
тинський, С.Аверінцев та ін. В Україні історію Н.
ш. досліджує О.Козлов.
Микола Нефьодов

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.