Лексикон загального та порівняльного літературознавства

НОКТЮРН

НОКТЮРН (франи. nocturne — нічний) —
спочатку невеличка сюїта для духових
інструментів, яка, подібно до серенади,
виконувалася ввечері під відкритим небом, згодом
муз. п’єса для фортеп’яно лір., меланхолійного
характеру, немовби навіяна нічним спокоєм,
тишею, умиротворенням. Жанр Н. як
фортеп’янної п’єси створив на поч. XIX ст. ірл.
піаніст і композитор Дж.Філд. Особливо
популярним і продуктивним Н. виявився у
Ф.Шопена, який довів його до віртуозності. Н.
створюють і для ін. інструментів, а також для
ансамблів і оркестрів (симфонічні “Ноктюрни»
К.Дебюссі, “Ноктюрн” А.Хачатуряна). Зустрі­
чаються також у вокальній музиці (Дж.Россіні,
М.Ґлінка тошо). У л-рі здебільшого невел. поет. тв.
елегійного характеру, в якому оспівується настання
ночі як цілительки від денних клопотів і турбот,
переважають настрої легкої зажури і смутку,
осмислюються екзистенційні проблеми минущості
життя, нетривалості шастя тошо. Клас, зразком Н.
можна вважати “Нічну пісню подорожнього»
Й.В.Гьоте. Популярним він був у поезії романтиків
та символістів з їхніми дифірамбами ночі, хоча
інколи подибуємо його і в ліриці XX сг. (напр, у
П.Целана). В укр. л-рі до Н. зверталися
поети-молодомузівці (С.Чарнецький — “Н. es-dur»,
“Н. d-moll” — цикл “Відзвуки” (з мотивів Шопена),
С.Твердохліб — “Nocturno”), поети укр. діаспори
(Є.Маланюк) та ін.
Петро Рихло

Категорія: Лексикон загального та порівняльного літературознавства

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.