Лексикон загального та порівняльного літературознавства

НОМЕНКЛАТУРА

НОМЕНКЛАТУРА — система позначень або
окр. позначення (інакше: номен) класу предметів,
шо належать до одного ряду на основі вибраних
зовн. ознак чи статичних оцінок цих предметів
(напр., “ТУ-144”, “Москвич 2140″, “Електрон
U 380 Д” і т.п.). Н. є проміжною ланкою між
термінами та власними назвами, не володіючи
при тому, як і власні назви, дефінітивною
функцією. Отже, гол. функцією Н. є називна. За
основу Н. беруться абстрактні та умовні символи,
гол. метою котрих є дати максимально зручні
способи позначення предметів без прямого
стосунку до потреб теор. думки, шо оперує цими
речами. Номени відрізняються від термінів також
високим ступенем ідіоматичності, оскільки
значення номенклатурних одиниць практично
зовсім не розкривається за допомогою внугр.
форми. Звідси треба зробити висновок про те, шо
номени — складова частина системи мови науки і
техніки — не є в стислому розумінні власне
термінами, хоча Н. може входити до смалу
термінології в цілому.
Номен виступає як відносно довільна
“етикетка” предмета, конвенційно “прикріплена”
представниками відповідної галузі знання і не
претендує на розкриття або хоча б часткове
відображення в її формі лексичного значення.
Разом з тим слід пам’ятати про те. шо вирішення
проблеми нормалізації номенклатурних утворень
не належить назагал до компетенції філології.
Норми в сфері знаків, символів, Н. не мають
прямого стосунку до норм мови (за винятком хіба
норм орфографії) та встановлюються не
лінгвістами, а виключно фахівцями в даній галузі
науки чи техніки.
У літ. житті номени часто вживалися для
позначення певної течії, угрупування, салону
тощо. Такий номен лише метонімічно або
метафорично відображав своєрідність називаного
явища, одну його особливість. Відповідний номен
міг бути впроваджений учасниками даної групи,
але рівно ж ін. особами. Поряд із серйозними
назвами мали місце жартівливі, хоча теж узвичаєні.
Інколи номен позначав структуровану організацію
з певною розробленою програмою дій. Такою
була, напр., італ. літ. академія “Аркадія” (засн. в
Римі 1690) для захисту “гарного смаку». Філії
академії існували в багатьох містах. Діяльність
«Аркадії» припинилася аж 1925. У більшості
випадків номен позначає швидкоплинний
феномен. Такими є у франи. л-рі «Бесіда» (1549-
53), дш згодом взяла назву “Плеяда”; салон
Рамбуйє або «Блакитна кімната” (1608-55): гурток
романтиків 1820-х рр. “Сенакль” (тобто
‘Трапезна’); «Парнас” (1866-76). В Англії —
»Озерна школа” (“лейкісти”). “Сердиті молоді
люди» (1950-ті рр.). У Німеччині — “Буря і натиск”
(1767-85), “Союз гаю» (1772), “ваймарський
класицизм” (1780-90 рр.). У л-рі США —
“розгортачі бруду” (1909-17). До цього типу
належитьміжнаи. номен “Втрачене покоління”.
У Росії — “Арзамас» (1815-18), “Зелена лампа”
(1819-20), “ґілея» (1910 рр.), “Серапіонові брати”
(1914-18). У Польщі — “Мол. Польша» (1890-
1911). “Скамандер” (1918-39). В Україні —
“Молода муза” (1906-09), “Плуг” (1922-31), “Гарт”
(1923-25), ‘‘Авангард” (1926-29). У Грузії —
“Блакитні роги” (1914-18). Однотипна Н. існує в
ін. мист-вах: “Могутня купка”, “барбізонці”,
“передвижники”. Деякі номени дістали прозивне
значення та вживаються в ширшому значенні:
“плеяда” або “сенакль” (у франи. літ-знавстві —
прозивне означення літ. об’єднання). До Н. можна
віднести вирази “золотий вік”, “срібний вік” л-ри
— первісно рим., згодом вживається також щодо
ін. (напр., рос.) л-ри.
Анатолій Вопков,
Т арас Кияк

Категорія: Лексикон загального та порівняльного літературознавства

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.