Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ОССІАНІЗМ

ОССІАНІЗМ (від Оссіан, точніше Ойсін — ірл.
бара) — тенденції в прером аитизм і, шо їх
джерелом був цикл містифікації (1760-63) шотл.
поета Дж.Макферсона. Його поеми було подано
як тв. гельського барда Оссіана й стилізовано в
преромант. дусі під давн. нар. поезію. Вони
оспівували героїчні вчинки напівлегендарного
кельт, короля Фінґала (Фінна Маккумаха) та його
споборників-войовників. Джерелом макферсо-
нівських містифікацій були ірл. саги феніанського
циклу в професійній обробці бардів XIII-XIV ст.
Основні ознаки оссіанівської поезії — лір. елемент
у іст.-героїчній оповіді, мрійно-меланхолійний тон,
тло подій — похмуро-поет. дика пн. природа.
Худож. відкриттям став нічний колорит — так
вагомий для пізнішої романт. і постромант. л-ри.
Цьому відповідала образність (напр., уподібнення:
місяць — шит, сосна — спис). Містифікації
Макферсона відбили вагомі тенденції культ, життя
доби: 1) пробудження іст ори зм у, а звідси
зацікавлення нац. старовиною; 2) зміна ставлення
до фольклору від гостро негативного, шо було
притаманне класицизмові, до відшукування в нар.
поезії вел. духов, та естет, вартостей; 3) посилена
увага до “тендітних” почуттів — риса, яка
водночас, і ше з більшою силою, характеризувала
сентим енталізм і р у с с о їз м . Відбивши иі
антикласицистичні тенденції, оссіанівська поезія
дістала відгомін в багатьох л-рах.За словами
І.Франка, Дж. Макферсон — “прабатько романт.
школи … залишив слід на літ. колориті цілої епохи”.
Його тв. мали величезний успіх у європ. читача
(напр., у О.Суворова чи Наполеона, котрий мав
під час походів і битв при собі том Оссіана).
Дослідження місця й ваги феномену О. в
преромант. контексті було проведено одним з
найвідоміших компаративістів П. ван Тігемом
(1948). У шотл. л-рі оссіанівський вплив відчутний
у творчості Р.Бьорнса. В Англії дався взнаки в
поетів озерної школи: У.Вордсворта, С.Колріджа,
Р.Саугі, а також у Дж.Байрона. Ще сильніше О. в
л-рах континентальної Європи. Оссіанові поеми
після оприлюднення було перекладено на гол.
європ. мови: нім. — 1763, 1764, 1768; італ. —
1763, 1772,1783; франц. — 1777, 1706 ,- ісп. —
1788; рос. — 1788, 1792; голланд. — 1806.
Найбільше О. виражений в Німеччині: Ф.Клоп-
шток, в 1870-80 pp. — письменники “Бурі і
натиску” Й.Гердер, Ф.М.Клінґер, Я.Лени,
Г.Л.Вагнер, Х.Шубарт, Г.Боргер, молоді
Й.В.Гьоте й Ф.Шіллер, а також Г.Бюргер.
Зокрема, Гьоте ввів у роман “Страждання
молодого Вертера” (1774) поему з оссіанівського
циклу. Досить сильно відбився О. у Польщі,
зокрема, в поезії Ю.У.Нємцевича (аумн, за автор
визначенням — іст. гімни), А.Чарториського
(поема “Польський бард”), А.Міцкевича (іст.
поеми “Гражина” та “Конрад Валленрод”). У
Росії Оссіан теж був дуже популярним.
Г.Державін в оссіанівському дусі в оді “На перехід
Альпійських гір” (1799) оспівав Суворова.
Оссіанівські мотиви наявні в поезії М.Карамзіна,
В.Озерова (т рагед ія “Фінгал”, 1805),
В.Жуковського (балада “Еолова арфа”, 1814),
К.Батюшкова, О.Пушкіна, М.Лєрмонтова
(“Могила Оссіана”, 1830; “Піснь барда”, 1830;
“Бажання”, 1831). В Україні О. насамперед
відбився в циклі рос-мов. проз поем В.Наріжного
“ Словенські вечори” (1809). Дослідниця творчості
Наріжного Н.Бєлозерська пише: “він спромігся
такою мірою підробитися під своєрідний
урочистий тон Оссіанових пісень і так озвичаївся
з ним, шо не завжди легко відрізнити наслідувані
місця віл самобутніх”. Свідченням безнастанного
зацікавлення О. в Україні були теж рос-мов. тв. в
оссіанівському дусі М.Гнедіча, прихильні згадки
про О. в листуванні та повісті “Близнецы”
Т.Шевченка, зіставлення Оссіанових поем з укр.
думами (М.Цертелев). Неодноразово здійснювано
переклади, спочатку — рос. мовою (В.Капніст,
О.Склабовський, Р.Чаморський), а згодом — укр.
мовою: у XIX ст. О.Навроиького, в XX ст.
П.Карманського.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.