Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ПОВІР’Я або ЗАБОБОН

ПОВІР’Я або ЗАБОБОН — світоглядна
система уявлень, пов’язаних з вірою в магічний чи
містичний зв’язок між конкретними явищами
дійсності і долею людини. Ця віра базується на
тому, шо зв’язок, про який йдеться, сприймався
людьми в контексті цілісної системи міфічного
(язичницького) світогляду як результат певного
пізнання оточуючого середовиша, а отже був
підкорений заг. логіці міфічної світобудови. Тому
П. охоплювали все коло людських інтересів,
регламентували життя у всіх його проявах:
народження, життя, побут, трудову діяльність,
смерть, уявлення про Всесвіт.
П. пов’язані не тільки з життям земним, але й
потойбічним. Вони лежать в основі провіщення
майбутнього та ворожіння. Багато П. базується на
логіці магії (контагіозної абосимпатійної). Загалом
неправильним є твердження про те, що П. жодним
чином не пов’язані з логікою і в них відсутній
раціоналізм причиново-наслідкових зв’язків.
Підставою для такого твердження є забута
семантика зв’язку причини та наслідку, подразника
та реакції на нього. А такий зв’язок обов’язково
існував, якшо прийняти за аксіому, що міфічна
модель світу — це абсолютна реальність (а отже й
така ж логіка) для тих. хто в ній живе. Сьогоднішній
погляд оцінює її зт. з. суч. рівня пізнання дійсності.
Тому сьогодні готова формула П. із забутою
семантикою детермінантних зв’язків здається
позбавленою раціоналізму. Це є причиною того,
що П. в суч. сприйманні мають тільки образно-
символічний смисл, як і ворожба, знахарство,
ритуальні дії, чародійство, тлумачення снів тощо.
П. треба відрізняти від прикмет, в яких логіка
зв’язку між причиною та наслідком цілком виразна
і чітка. Ця логіка для нас є зрозумілою тому, шо
зрозумілим є зв’язок між двома явищами, на відміну
від зв’язку в П., значення якого забуте.
Логіка П. дуже нагадує логіку гри, коли люди
загадують на долю, на шастя, на врожай і т. п. Як
правило, ці загадування пов’язані з певними
ситуаціями, датами напр., ступання білого коня
лівою чи правою ногою на острові Рюген у давн.
слов’ян, ворожба та загадування на Василя).
П. просякнуті буквально всі сімейні свята та
календарні обряди: у гуцулів при померлому на
підвіконня ставлять воду та їжу для душі покійника,
у сербів та хорватів зв’язують ланцюгом ніжки
стола, за яким сидить сім’я, шоб родина не
розмерлася і була дружною. Інколи, окрім вже
названих образно-символічних зв’язків, у П. чітко
простежується логічна аналогія між реальною
подією та можливим наслідком. Так, у гуцулів жінці
заборонялось плести або снувати нитки, якшо Ті
чоловік пішов на полювання, бо звір буде плутати
сліди і сам мисливець може заблукати.
За структурою П. в основному нагадують
прислів’я, часом за змістом подібні до легенд та
казок (П. про міфічних істот та різні чудеса).
Загалом цей жанр усної нар. творчості ше
чекає на своє вивчення та дослідження як один з
тих, шо зберігає незаторканою хоча й забуту в своїй
первісній змістовній основі,але побутуючу й
сьогодні давнину.
/г о р Зварич

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.