Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ПСЕВДОМІСТИФІКАЦІЯ

ПСЕВДОМІСТИФІКАЦІЯ — умовний
прийом, своєрідна літ. гра. оприлюднення нібито
чужих, тобто створених не публікатором, текстів:
хулож. прози (“Повісті Бєлкіна” О.Пушкіна.
‘Вечори на хуторі біля Диканьки” М.Гоголя),
спогадів (‘Пригоди Робінзона Крузо” Д.Дефо),
щоденників ( “Записки божевільного” М.Гоголя:
‘Нудота” Ж .П.Сартра), листування (‘‘Березневі
іди” Т.Вайлдера), квазііст. рукописів (роман
“Манускрипт з вулиці Руської” І.Іванчука;
Хазарський словник” М.Павича), квазінаук.
документів (“Історія, знайдена в пляшці” Е.А.По),
поезій (“52 гіркі балади вічного студента Роберта
Давида ’ та “100 сонетів вічного студента Роберта
Давида” чес. поета В.Незвала). К.Чапек у “Війні з
саламандрами” створив П. монтаж з текстів
найрізноманітніших жанрів: повідомлень агентств
Рейтер і Гавас. звернень пацифістів і анархістів-
бакуніниів. наук, розвідок, висловлювань Б.Шоу і
А.Тосканіні. На відміну від містифікатора,
псевдомістифікатор не прагне переконати
реципієнта в приналежності текстів вигаданому
авторові.
Анатолій Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.