Лексикон загального та порівняльного літературознавства

СЕКВЕНЦІЯ

СЕКВЕНЦІЯ — жанр, різновид гімну.
З ’явилася у VIII ст. в Пн. Франції та була блискуче
розроблена санктгалпенською поет, школою у Пд.
Німеччині на чолі з Ноткером Заїкою (ІХ-Х ст.).
Виникла як проа вставка, котра мала заповнити
виконавчу довготу при співанні звуку “а” у слові
“алілуйя”, яке увінчує псалми. Позаяк церк. хор
поділявся на два півхори — дорослих та хлопчиків,
складалися ізоритмічні строфи та антистрофи —
структурна основа антифонного співу.
Прикладами С. можуть служити “С. на Різдво
Господнє”, “С. на свято П’ятидесятниці” Ноткера
Заїки, “С. про одинадцять тисяч дів”, “С. про
святого Максиміна” лат. поетеси Гільаегарди фон
Бінген (XII ст.), “Пасхальна секвенція” та “С. Ліві
Марії” лат. письм. X ст. Віпона, “С. про Святу
Трійцю” лат. письм. XI ст. Германа Розслабленого
та ін.
Борис Іваиюи

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.