Лексикон загального та порівняльного літературознавства

СИНОНІМИ

СИНОНІМИ (одноіменний) слова відмінного звучання, але
однакового чи дуже наближеного значення. С.
можуть бути однокорінними, або морфологічними
(дати, видати, надати) та різнокорінними, або
лексичними (працювати — робити). Укр. мова
багата на С., а їх численність є ознакою багатства
мови. В основному словниковому фонді С. є
діалектні (літ. гарбуз, діалектне кабак; літ. лелека,
діалектне бузько, бусел, чорногуз). Надто це
стосується е т и ограф ізм ів . С. виникають і
внаслідок закорінення в літ. мові первнів
соиіолектів: проф есіон ал ізм ів. ж аргонізм ів,
арготизмів Друге джерело С. — варваризми
та інтернаціоналізму до яких у мові вироблено
‘‘свої” однозначні слова {аероплан — літак, газета
— часопис, спектакль — вистава, постава). С.
постають і внаслідок того, шо запозичення
здійснюються з різних мов (буква — літера, поїзд
— потяг, лимон — цитрина, апельсин —
помаранча). Синонімія посилюється й
протилежним — пуризмом сильним в наш час
{опублікувати — оприлюднити, фотографія —
світлина, аеродром — летовише). Повними
синонімами звуться тотожні: ждати — чекати, сум
— смуток — печаль, когут – півень, трус — обшук.
Часткові С. — взаємозамінні не в усіх позиціях,
тобто не цілком однозначні. Різниця може полягати
в ступенюванні якості: вдача, здатність, здібність,
кебета (кеба), хист, обдарованість, талант — або у
відтінках якості: немічний, недужий, слабий,
хворий-, старий, давн., стародавн., древній. С.,
навіть тотожного значення, часто розрізняються
емоційно-експресивним забарвленням. Це т.зв.
стильові С. На цьому передовсім грунтується теорія
та практика трьох стилів. Ло високого, піднесеного
стилю належать, зокрема, сл о в ’ян ізм и та
а рх аїзм и (в укр. мові ці категорії більшою
частиною збігаються: ланіти — шоки, уста — губи,
перса — груди). Особливістю укр. мови є багатство
афіксів, надто зменшувально-пестливих суфіксів,
що теж є засобом утворення емоційно-
експресивних С.: батько, батенько, батечко. Надто
вел. шереги С. існують тоді, коли до емоційної
насиченості додається евфем ізм : померти,
вмерти, переставитися, упокоїтися, спочити,
сконати, спустити дух, до свого берега причалити,
(навіки) Богу душу віддати, (навіки) заплющити очі,
руки зложити, ліпи головою, ступити в Божу путь,
пожити смерті, не топтати рясгу, дуба дати, урізати
дуба, одубіти, гигнути, відктнути ноги, дутеля
з’їсти, піти до Бога по вівці, здохнути, поздихати,
повиааихати, поставити кеди в кут. Отже понятття
С. охоплює не лише лексик, але й фразеологію.
Контекстуальні С. — слова, часом дуже далекі за
значенням, які, проте, в тексті, надто худож.,
стають однозначними (“А в погані дні, болотні дні”
І.Франко). У фольклорі, л-рі, а також у риториці
та публіцистиці С. дуже вагомі, мають різні
функції, на них грунтуються різні етил, фігури.
Так, однією з найпомітніших особливостей пум є
повторення С. як лексичних (турки — яничари),
так і морфологічних (клянуть — проклинають). По
суті нанизуванням С. є такі ф ігури: тавтологія,
ампліфікація, градація, клімакс, антиклімакс.
Неоднозначність (чи неповна однозначність) вельми
ускладнює працю перекладачів. Адекватне
передавання С, є ознакою перекладацького хисту.
Ана т о н ія Волков

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.