Лексикон загального та порівняльного літературознавства

СТАНСИ

СТАНСИ (італ. stanza — зупинка) — 1.
Первісно жанр сер.-віч. Прованс, поезії — станш
— вірш пісенного типу з кількох чи кільканадцяти
рядків замкнутої побудови.
2. У європ. поезії надто з кін. XVili — поч. XIX
ст. термін С. набуває широкого вжитку як
позначення лір. жанру, шо об ’єднує низку
замкнутих строф, кожна з яких містить закінчену
думку. Вид строфи, яка використовується у С., не
регламентований, хоча у європ. поезії кількість
вірш, рядків, шо аходять у строфу С., коливається
від 4 до 12. Зокрема, італ. С. — октава (напр..
“Станси на турнір” А.Поліиіано, XV ст.); строфа
такого різновиду С. в ст-ісп. поезії, як копла, містить
12 вірш, рядків, об’єднаних римуванням
abcabcdefdef, причому, кожний третій вірш
скорочений (комма). Для рос. С. звичним є
написаний 4-стоповим ямбом катрен з
перехресним римуванням (напр., “Станси”
С.Єсєніна). В ангд. поезії слово С. вживається як
синонім строфи. Характерною ознакою С. є
медитативний характер вірша, незважаючи на різну
стильову тональність тв. (напр., елеічна в поезії
О.Пушкіна “Брожу ли я вдоль улиц шумных…”,
гумористична в “Стансах з зубочисткою” франц.
поета XVII ст. П.Скаррона та ін.). Тематичний
діапазон С. не має принципових обмежень, шо
зумовлює їх структурну мобільність, яка дозволяє
сполучатися з ін. лір. жанрами (напр., написана
С. “Молитва короля, шо від’їжджає в Лімузен”
франц. поета XVII ст. Ф .Малерба), і яка
проявляється в їх іст. та най. своєрідності. У зх-
європ. поезії С. представлені іменами французів
Е.Дюрана, Т.Віо, О.Ракана, П. де Корнеля
(XVII ст.), Ж. де Нерваля (XIX ст.), Ж.Мореаса (XIX-
XX ст.), англійців Дж.Г.Байрона (XIX ст.),
П.Б.Шеллі (XIX ст.), австрійців Р.М.Рільке (ХІХ-ХХ
ст.) та ін.
В рос. поезії С. писали О.Сумароков (XVIII ст.),
М.Лермонтов, К.Фофанов (XIX ст.), І.Северянін,
О.Мандельштам, Д.Самойлов, А.Вознесенський,
Ю.Моріц, Й.Бродський, В.Коркія (XX ст.) та ін.
Є С. і в укр. поезії (І.Франко, М.Рильський,
В.Барка, Б.Рубчак та ін.).
В історії світ, поезії відомі й деякі ін. жанр,-
строфічні форми, типол. близькі С. (напр., “Вісім
стансів про осінь” кит. поета VIII ст. Ду Фу мають
ряд характерних особливостей, які дозволяють
перекладачеві називати ці вірші С.).
Б о р н е Іваню к

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.