СЮРРЕАЛІЗМ

СЮРРЕАЛІЗМ — (франц. виггеаіібте, букв,
надреалізм) — авангардистської течія в л-рі та
мист-ві, шо виникла у Франції в 10-20-і рр. XX ст.
і поширилася у шерегу країн Європи, Америки та
в Японії. Термін С. вперше вжив франц. поет поль.
походження Ґійом Аполлінер (1880-1918) у драмі
«Груди Тірезія” (1917). В першому “Маніфесті
сюрреалізму” (1924), розробленому Андре
Бретоном (1896-1966), словом С. позначили “нов.
спосіб чистого вираження” в худож. творчості.
Група сюрреалістів — Л.Арагон, А.Бретон,
Р.Вітрак, Р.Деснос, Ф.Супо, П.Елюар та ін. —
намагалася в поезії та прозі оголити внутр. матерію
свідомості, розкріпостити духов, енергію
особистості, утвердити в правах творчості інтуїцію,
спонтанність, безпосередність. Оголошувалася
війна розумові, логічному пізнанню, матеріалізму
та реалізму в мист-ві. Маніфест характеризував
С. як “чистий психічний автоматизм, метою якого
є виразити … реальне функціонування думки.
Диктування думки поза всіляким контролем з боку
розуму, поза будь-якими естет, або моральними
міркуваннями». В «Трактаті про стиль” (1928)
Арагон визначає риси поетики С.: “Затоптаний
синтаксис… Фрази помилкові чи неправильні,
нез’єднуваність частин, забування вже сказаного,…
зневага до правил, … змішування часів, заміна
прийменника сполучником, неперехідного дієслова
перехідним”. Основними прикметами образу в С.
висувалися “ефект несподіваності”, “чорний
гумор”, приголомшуючі з’єднання непоєднуваних
речей та понять.
Філос. та естет, основа С. — суміш
різноманітних вчень, популярних серед зх.
інтелегенції в часи бурхливих потрясінь. Тут і
інтуїтивізм А.Берґсона з його недовірою до розуму,
і теорія нім. філософа В.Дільтея, шо підкреслювала
особливу ролю фантазії як засобу піднесення
випадкового до рангу значного. Найсильніше С.
був пов’язаний з психоаналізом З.Фройда.
Визначаючи глибинним фундаментом психіки
“підсвідоме”, Фройд вважав інстинктивні
спонукання та потяги основним стимулом
психічної, творч. й практичної діяльності людини.
В сновидіннях убачав істинний шлях до пізнання
“природної сутності” особистості. Слідом за
Фройдом сюрреалісти бачили в снах чи маячливій
галюцинації кращий спосіб прориву в глибини
“підсвідомого”, сприйняли фройдистські принципи
“вільних асоціацій» свідомості, впливу “темних»
інстинктів на худож. діяльність.
До ранніх джерел С. його представники
відносили течії романтизму, позначені впливом
містики та ірраціоналізму. Було сприйнято
судження нім. романтика Новаліса: “Є події, котрі
розвиваються паралельно до реальних”. Ближчими
попередниками називалися Ш.Бодлер, А.Рембо,
довоєнна авангардистська течія дадаїзм (від франц.
dada мовою дітей — іграшковий коник), що
виникла 1916 у Швайиарії і була за суттю раннім
етапом С. Її адепти Т.Тцара, Г.Балль, художник
Г.Арп висунули визначення: “Дадаїст: інфантильна
істота, … що пов’язла в грі слів та граматичних
фігур”, розгляд витоків С . зобов’язує враховувати


Loading...