Лексикон загального та порівняльного літературознавства

УСМІШКА

УСМІШКА — най. своєрідний ж анр
сатир.-гумор, прози. Засновником цього нов. і
неповторного явиша не тільки в укр., а й у світ.
л-рі був Остап Вишня. У. виникла як синтез окр.
елементів гумор, оповідання і фейлетону. Від
гумор, оповідання вона взяла епіко-оповідальний
характер іронії, від фейлетону — конкретність
зображуваного об’єкта, іноді документальність
основи, лаконічність, саркастичність оцінку
негативних явиш. У. — двопланний (у розумінні
наповнення) жанр, у якому позитивні явиша все ж
знаходять гумор.-іронічне трактування, шо ж
стосується негативних, то оцінка тут однозначно
сатир. Особливістю жанру є обов’язковість
пейзажу, який часто виступає не формальним
фоном, на тлі якого розгортаються події, а й бере
участь у їх розвиткові. У. Остапа Вишні поєднали
в собі багато рис; синтез лірики й гумору,
психологічність, нар-поет., первень оптимістичний
гумор і гостровикривальну сатиру. Тематика тв.
надзвичайно різнопланова: життя села (“Сільське
господарство”), антирел. (“Діли небесні”, “Чудака,
їй-богу”), усмішки-портрети ( ‘Олександр
Довженко”, “Мар’ян Крушельницький” та ін.).
Найвищим досягненням у жанрі стали “Мисливські
усмішки”. Продовженням традиції Остапа Вишні
є У. В.Маківчука (“Юшка”), В.Коваля (цикл
“Мисливські та рибальські сміховинки”),
І.Немировича (“Рибалка рибалкою, але…”) та ін.
У. як жанр надзвичайно гнучкий. Він може
набувати зовн. форми ін. літ. жанрів, залишаючись
усмішкою за своїм внутр. змістом. У. не набула
такого розповсюдження, як сатир.-гумор,
оповідання, фейлетон чи памфлет. Тільки окр.
письменники звертаються до цього іронічного
жанру, слушно названого М.Рильським “лір.
поезією в прозі”, для якого в композиційному
плані характерне пейзажно-лір. обрамування
низки коміч. епізодів, наявність лір. відступів та
досить значне використання фольклору.
Юрій Гречанюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.