Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ФАЦЕЦІЯ, ФАЦЕТІЯ

ФАЦЕЦІЯ, ФАЦЕТІЯ — (від лат. facetiae —
жарт, дотеп) — один з нараційних жанрів
ренесансної л-ри, подібний до анекдота коротке
коміч. оповідання часто фривольного змісту з
дотепним висловом у кінці і з більш-менш
визначеною сатирико-дидактичною тенденцією.
Цілі цикли Ф. спиралися на ант. та пізніші мотиви.
Назву жанру започаткував у XV ст. італ. гуманіст
Поджо Браччоліні зб. “Вільні фацеції”. Ф.
спочатку поширювалися лат., а потім і нац. мовами
(Г.Бебель “Фацеції”, Еразм з Роттердаму,
Н.Фрішлін та ін.). Такі гумор, оповідання були
популярні в Польші за сер. віків. Розробляли цю
форму Б.Папроцький, Л.Гурніцький та ін.
Переклади з анонімної зб. “Польські Ф.” (1570)
прийшли в Україну та Росію, звалися вони
“факеціями” або “жартами”. Ці оповідання були
короткими, дотепними, іноді нескромними і
грубувато-натуралістичними. Відомими з Ф.
мотивами живилася значною мірою нова новела.
Див. Анекдот.
Людмила Сердюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.