Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ФЕЄРІЯ

ФЕЄРІЯ (від фр. feerie, від fee — фея,
чарівниця).
1. Жанр театр, чи циркових вистав. Ф.
основані на фант, чи казк. сюжеті, ефектних
“перетвореннях”, на застосуванні різноманітних
постановочних ефектів, сценічних трюків,
досягнень театр, машинерії, світлового та
звукового супроводження. Основне призначення
феєрії, за влучним зауваженням П. де Корнеля, є
“задоволення зору блиском та різноманітністю
вистави, а не намагання зачепити розум силою
міркувань чи серце витонченістю почуттів”.
Ф. з’явилася в Італії у XVII ст. і була властива
як оперно-балетним виставам, так і виставам
драматургії багатьох країн Європи, особливо
Англії та Франції. З XIX ст. Ф. поширюється в Росії
та Україні завдяки репертуарові балаганів (Лемана,
А.Алексєєва-Яковлева тошо).
2. Жанр драм., лір. чи епіч. тв. з фант,
сюжетом, у якому діють казк. істоти та відбуваються
незвичайні події.
В літ. практиці, поряд з трал. Ф., основним
сенсом якої є забава читача і глядача (“Андромеда”,
“Золоте руно”, деякі сцени в “Психеї” П.Корнеля),
у XX ст. з’являється нов. напрямок у використанні
поетики Ф . До неї звертаються з метою
перетворення дійсності у тв,, для створення
певного антуражу, на тлі якого розгортаються ті
чи ін. автор, думки, відбуваються досить значуші
події (“Лісова пісня” Лесі Українки, “Марко в
пеклі” І.Кочерги, “Дзвінкоблакитне” П.Тичини,
“Червоні вітрила” О.Гріна).
Андрій Близнюк

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.