Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ФЕСЦЕННІНИ

ФЕСЦЕННІНИ (віл лат. versus Fescennini —
за назвою етруського міста Фесценнія) — в
давньорим. нар. л-рі жартівливо-глузливі пісні
пустотливо-бешкетливого характеру з грубуватими
сексуальними вигуками і закликами (ритуальне
лихослів’я) без твердої метр, будови, найчастіше у
формі лайливого діалогу. Виконувалися під час
різних календарних свят (жнива, збір винограду)
або з нагоди родинних торжеств (уродини, весілля)
і містили в собі зачатки мімічних ігор. У
сакральному значенні Ф. повинні були відвертати
злих демонів, перешкоджати їм чинити шкоду
людям, худобі, ін. домашній живності. Висміюючи
в основному людські недоліки, зачіпали інколи й
серйозні соц. проблеми, тому викликали
невдоволення й спроби заборонити їх з боку
родової знаті. Ф . нерідко використовували
прийоми інвективи і своєю сатир, спрямованістю
поклали початок самобутній рим. комедії.
Традицію Ф ., яка полягала у відвертому
збиткуванні над певною особою, сусп. явишем
продовжували у своїх літ. тв. рим. поети Катулл.
Вергілій, Гораиій, Овідій, Клавдіан. Марціал та ін.
Згодом у л-рі Сер-віччя Ф. стали називати весільні
пісні. Типол. схожі форми глузливого фольклору
у слов’ян — обрядові пісні на дівич-вечір, еротично
забарвлена весільна лірика тошо.
П етро Рихло

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.