Лексикон загального та порівняльного літературознавства

ЦЕНТОН

ЦЕНТОН (від лат. cento — лахміття, одяг або
ковдра з клаптиків): 1. Вірш. тв., складений з різних
віршів одного чи кількох поетів. Як різновид літ.
гри Ц. передбачає дотримання певних правил:
“клаптики” повинні бути відомими гіпотетичному
читачеві; в результаті складання Ц. повинна
виникати нова змістовно-формальна єдність:
залежно від мети U. або розвиває ідеї
першоджерел (наслідування), або грає на контрасті
з ними, пародіює їх. У пізньоант, часи
найпопулярнішим “матеріалом” для Ц. були тв.
Вергілія (Авсоній, Проб). Як справедливо зауважує
О. Квятковський, “грец. чи лат. Ц. складати було
не так вже й важко, оскільки ант. вірші не
римувалися. Значно важче підібрати для Ц. вірші
римовані”.
Часто авторство Ц. залишається невідомим,
зокрема, й з політ, причин. Ось, напр,, “народний”
Ц. совєтських часів:
Широка страна моя родная
И не жаль мне прошлого ничуть,
Я другой такой страны не знаю,
Я б хотел забыться и заснуть!
Як приклад укр. LI. пропонуємо власну
забавку:
І немає вже сліз в тій жаданій порі,
Та впізнати тебе бупо важко.
От хіба шо лишень упирі і шурі…
Не дивися в той бік, моя пташко.
2. У менш строгому розумінні Ц. може
вважатися тв., насичений цитатами,
ремінісценціями, алюзіями тошо. З цього
погляду “центонними” бувають цілі епохи:
геппінізм, бароко, постмодернізм. Майстром
таких ІД. є суч. рос. поет О.Єрьоменко. Найвідоміші
в Україні Ц. створені літ. гуртом Бу-Ба-Бу: “Любіть
ОклахомуГ, ‘Депутатська пісня” О.Ірвания, “Мені
тридцятий рік минав.,.” В. Неборака, “Ваня Каїн”
Ю.Андруховича.
Олександр Бойченко

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.