БІЛА Анна. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. Монографія.

2.3. Авангардизм — модернізм: мутація ідей

2.3. Авангардизм — модернізм: мутація ідей
Проблемі модернізму присвячено чимало робіт у літерЩ
рознавстві, в тому числі в сучаснії” україністиці. В них пит^Ц
«авангардизм — модернізм» хоч і не постає основним, втім_И
сідає своє особливе місце.
Об ’єднуючи явища ават’арду і модерчізму, науковці шуИ
ють у першому ознаки модерності, як правило, віддаючи ш н
роль конституціонального складника модернізму. Цілком (В
видним є факт спільної маньгристичної (барокової) і романтИ
ної спадщини; декадентських витоків авангарду і модернізЯ
обопілььої причетності до кризи старого європейського нарШ
ву; мутації кількох соціопсихофілософських дискурсів у матИ
зазначених мистецьких явищ. Втім, спроби диференцію й
авангард і модернізм стають щодалі більш спокусливим и
з огляду на вже сформований у культурі європейських країн Я
гломерат постмодерністських цінностей. «З точки зору с®!
концептуальних основ, — пише один з дослідників, — а в а їЯ
тісно пов’язаний з модернізмом своїм неприйняттям реалісЯ
ної естетики… проте у функціональному відношенні аванЯ
може бути специфікований як значно виразніший у педалючИ
соціального протесту, ніж модернізм…» [354, с. 12].
ТЄН’ 1 найбільш доречно розрізнити модернізм і авангард
М°*аймні в їх вихідному, історичному моменті?..
нрииа іюючи розглядувані мистецькі явища, не можемо
тися виключно на психологічні або стильові чинники.
П0 же при Дьому не враховується, по-перше, швидке розчинен-
^ Д* Є нципів авангардистської новаційност; у паралельних
НЯ ктиках — завдяки моді на новизну, і, по-друге, власне ідеоло­
гічний потенціал руху. Отже, необхідно визначити принципові
світоглядно-естетичні опозиції між модернізмом і авангардом:
якщо модернізм орієнтований на літсратуроцентризм,
то авангард розглядає життя як суцільний художній про­
ект. Згідно з вужчим тлумаченням, «модернізм — явище
художнє… авангарди ш — явище суспільне» [666, с 185],
що визначає воєнно-політичну ьладу як перспективу і
межу авангардистського художнього потенціалу [176, с. 48];
— модернізму властиве комплексне сприйняття естетично­
го процесу завдяки покладанню «краси» в його основу;
синтетичність. Натомість в авангард; знаходимо апеля­
цію до часткового, аналітиш\
— модернізм видає себе за «новий гуманізм», пише почас­
ти ревізуючи цінності гуманістичного наративу. тоді як
авангард проявляє позаетичність (відсутність першого
компоненту в такій категорії, як етико-естетична
цінність^ що уможливлює деструкцію і широкий вибір
художнього матеріалу,
модернізму властиве вибірково критичне ставлення до
традиції, натомість авангард перебуває в абсолютній опо­
зиції до минулого (і традиції в тому числі) [176, с. 71],
Що спонукає до фетишизації новизни. У цьому аспекті
Цікаві міркування про опозиційність між авангардом і по­
стмодернізмом, які виявляють, у свою чергу, нові точки
дотику МІЖ модернізмом і постмодерном «… Два спосо-
відштовхування від власного культурного минулого.
fioiL 0С*^ ~ РОЗТИН минулого і повне оперування
скас ЄЛ У нових комбінаціях. Другий спосіб —
Н0В0Г НЯ МИНУЛ0Г0 і спроби творення чогось абсолютно
моде Несхожого- Якраз перший і можна назвати пост-
Рністським, а другий — авангардистським» [38, с. 17];
^ф,ц ,ьтсін авокрімоп інрет карах умзі нредом ялд
тильність, індивідуалізм, тоді як патос авангарду ПЯ
дає поняття «оптимістичний апокаліпсис» (богохулцИ
скандальність, груповізм). Спробу типологі зувати Я
курс авангарду як «психотичний», а модернізму як Я
еротичний» (В. Руднєв — див. [487, с. 174]), що р о зв Д
лась у постструктуралізмі (і витоки якої слід ш ук^Я І
концепції І. Гассана [114, с. 5-6]), можемо вважати Н І
ше метафоричним узагальненням, аніж теоретичною Я І
позицією. І І
Семантична контроверзійність між модернізмом і аванЯ І
дом настільки ангажує будь-якого дослідника, що він зоеішИ
перестає помічати, як опиняється всередині дискурсу, д о л Д
ючи все нові інтерпретаційні компоненти до автентичних Н
лосів». У випадку першого підходу (ототожнення) він проявЯ
повну глухоту до «волаючого тексту».
Слід зважити на те, що сьогодні цілком прийнятним є тевіЛ
нологічне визначення модернізму як дискурсу, або вербалЯ
ваної мистецької формації 1910-х — 1920-х років, з відповіде
ми смислами, кодами, системою цінностей. Водночас аваніЯ
розглядають передусім як зародкову форму «нових дискурсів]
мистецтві», оскільки він, «створивши свій «список цінностей»®
перестає бути авангардом, втрачаючи ознаку революційноЯ
(зламу цінностей) і набуваючи ознак суспільно визначеної інтИ
текстуальності, тобто традиції» [255, с. 24]. ‘
Переважна більшість авторитетних дослідників схиляєтьш
до термінологічного визначення авангарду як ідеологічно-есгШ
тичногоруху [176; 556; 759; 843; 860; 867]. Останній будує сН
«смисли», «значення», «ієрархії» значень відповідно до тем Д
ральних (і топографічних) культурних потреб на грунті одН
часного становлення як мистецтва, так і влади (компоненЯ
марксизму і фройдизму тут виразніші, ніж у модернізмі, якиС
також претендує на «філософію життя», вводячи в оману щ орЯ
нових реципієнтів — щодо власного «гуманістичного проект>И
На наш погляд, у свій класичний період (середина 1910-х І
поч. 1920-х років) авангард стає актуальним дискурсом —
більшій чи меншій мірі адаптувавшись до деології. Цей п ер
є нетривалим (панфутуризм в Україні, будетлянство в Росії, МІ
футуризм В Італії, експериментальний період да-
Ханіз°ван1’и ині тощо); і його згортання зумовлене не тільки
даїзМУ в ЧЙНВЛКами (що більш очевидно в культурній си-
»олітичі ими^ ^ раіни); але й особливостями мови — формува-
туацн РоС11нові смисда, ЯКІ сприяють поступовій, Якщо не од-
ТИ шоразУ<<іконізац ії» ранніх авангардних жестів, вульгаризації
НОЧаСН” иггського «спосо&у життя» [67, с. 24] шляхом йол)
аваНГа^ння — завдяки моді і зростаючому «інфікуванню» пара-
°ПР°них пракгик формальним експериментаторством. Авангард,
ЛЄЛІ>чи ди скурсом , усвідомлюється згодом як прироОний, звич­
ний*- В обивательському значенні цього слова, і Саме тому пе-
“створюється на історію, архів. Цей перехіц знаменує подвиж­
ницький реірес, але в культурно-історичному плані означає пер­
спективу «розсіювання» і появи «повних зібрань» авангар­
дистських артефактів.

Категорія: БІЛА Анна. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. Монографія.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.