БІЛА Анна. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. Монографія.

Частина 2. ФУТУРИЗМ ПЛЮС УРБАНІЗАЦІЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ

Наука й техніка,
санітарія й громадська гігієна,
здоровий побут, фізкульт,
автодор,
… будівництво рік і каналів,
залізниці,
аероплани,
пароплави, порти,
електрифікація степів,
радіо, боротьба за комунізм —
от наші конкретні
вдари.
М. Семєнко

Період становлення футуризму співвідноситься в часі з но­
вою історико-культурною добою, або з новим еоном, як за­
значав у 1916 р. Микола Бердяєв, наголошуючи на необхідності
моменту розпаду старого споглядального мистецтва, з харак­
терним каноном статичності й краси, і винаході аналітичного
мистецького мислення [61, с. 9]. Есхатологічні настрої росій­
ського мислителя видаються природними на тлі поширеного в
Росії історіософського дослідження О. Шпенґлера «Присмерк
Європи» з концептом циклічно-регресивного розвитку євро­
пейської цивілізації. На актуальності згаданої теми для росіян
початку XX ст. наголошує сучасний культуролог Б. Ґройс,
СЛЮючи> що російський історичний авангард розумів
ЛивістьРИЗМ» * «Дотрадиційність» свого мистецтва як мож-
Той час компеисації європейської культурної вичерпаності «В
н°го ДоЯК авангард Заходу мусив емігрувати в пошуках первіс-
аРхаїку )ШШИХ кРаін та епох — на Таїті, до Африки, в грецьку
культур Т Д’’ ~ Р°сійський художник опинився у суспільстві,
туру м;СЬк „Г0 спок°нвіку була розколота на європеїзовану куль-
кУльтурНо 1 елітн 1 селянських мас… Розкол цей був не лише
^ез ко»сн\ °Ціальним; він проходив — і зараз проходить — че-
Російську людину, розколюючи її на «західну» і
«російську» частину…» [175, с. 69]. «Розколини свідомосте
гадкової російської душі (власне психологічна проблема •• 5
лігенції) і співіснування в Росії початку XX ст. паралецИ
світів культури — «високого», елітарного, і «низького», Наш|
ного, — як вважає дослідник, стали запорукою швидкого та іцИ
сивного розгортання футуристичного руху (цей погляд з Б. г і
сом також поділяють Д. Сараб’янов і М. Епштейн [650; 2І
руху, зосередженого на експлуатації різних культурних сгіД
обов’язковою трансформацією «низьке — високе» і навпаЖІ
завдяки перетопленню розбіжних енергій цих сфер у масощ
У такому сенсі російський футуризм був знаменним Я
турно-психологічним явищем, оскільки долав комплекс росЩІ
кого інтелігента як одвічного «боржника» перед народом
повернення до нуля естетичного і «доісторичної» ролі МИЯ. 1
знову блазня і юродивого [246], якому дозволено «гратися»і{.
пер уже з пустими формами культури. Розуміння футуризмГ
нового «еону» в житті вітчизняної культури зустрічаємо тЯІ
в італійській рецепції [860]. Закономірним постає питанням
психологічна природа футуристичного руху в Україні? Чи буї
український футуризм явищем таким же природним і плцЩ
з історико-культурної точки зору, як, приміром, російськими
зазнав стильових модифікацій? Поставлені питання є наріжго
ми для 2-ї частини нашого дослідження.
Перш ніж перейти до безпосереднього розгляду етапі»!
туризму в Україні, мусимо акцентувати на кількох аспектах,»
саме на історичних курйозах, що постали внаслідок суб’єктив­
ної інтерпретації сучасників — «критиків» і «ворогів» фуі^В
му. Перший можна сформулювати так: український футуй^Ш
це мавпування російського, який, у свою чергу, є епігоном с т
пейських зразків. Такий погляд, більш або менш завуаіьов*’
ний, міцно увійшов у літературознавство від «Етюду пр(*^И
ризм» М. Сріблянського [685], а також перших рецензій «Xа.
тян» на ранньофутуристичні збірки М. Семенка «Д ерзан н і
«Кверофутуризм» [253; 686], зміцнився в критичних реп^В
М. Зерова і П. Филиповича в 1918-1919 рр. на сторінках
гаря», потім в агресивній реакції вусппівських «критиків»,^
дом підтвердився у передмові Є. Адельгейма до видання ви V
них творів М. Семенка [11] і в монографічних д о сл ід ів
М. Неврлого і Ю. Коваліва [535; 336].
84 Ч а с і в оложення зазвичай є наслідком першого: футуризм —
орган ічн е в українській культурі [27; 469; 795], про-
яййіие не0рт0ринне [535; 165]. Пояснення цьому реципієнти
вінШйнЄ g молодості української нації, або у неструюг/ро-
шукаКУГЬ аїнського суспільства, або у суперечності космопо-
ваНС * о і культурно-ревізійного аспектів футуристичної по-
літичног^о націотворчої і державотворчої ідей. Іноді подібний
‘!ТИКІ1 м отивовусться творчим критицизмом представників
підхід ум
неоаванґардУ
Третій рецептивнии курйоз — заперечення праьа футуризму
б и Ьдним з векторів модернізації культури в силу радикаль­
ного антипсихологізму, антигуманізму й антифемінізму [563].
Ос’:ання думка в цьому ряду синтезує, перверсукни, перше
положення. В цілому, таке позиціювання — результат рефлексій
над ідеологічною «провиною авангарду», суть якої чи не най­
краще сформулював Е. Райс: «Якшо Лесеві Куроасові або Хви­
льовому, Хлєбнікову або Міхоелсові довелося вибирати між
мистецтвом високого лету та фізичною загибеллю, якщо Тичи­
на або Довженко, Бєлий або Прокоф’єв не витримали нерівної
бороті би і все-таки загинули, кожен на свій ріб гралчно, то
адже ніщо не силує Неруду, Брехта, Арагона або Пікассо твори­
ти не так, як вони того бажають» [621, с. 64].
Четвертий аспект стосується загального бачення футуризму
в контексті української літератури XX століття: футуризм в Ук­
раїні тотожний поняттю «авангард» і розбудовується доькола
життєвої лінії Семенка-культуртреґера. (Відтак логічно, вихо­
дячи з ототожнення біографії Семенка і «біографії футуризму»,
знову припустити, що «одна людина не витворює стилю» і що
футуризм як стильове явище є випадковим і малозначущим для
Української культури). 1 і
рИзмНаРЄШТ’ останн*й аспект: український літературний футу-
Ло як колиска російського футуризму. Це твердження поста­
нням В Роках і зумовлене літературознавчим осмис-
Спог ІЄ )1’Ублікованих або частково опублікованих текстів і
Б. л адш К Малевича [473], Д. Бурлюка Г111], Б. Лівшиця Г457],
відкр j^ Hb°Ba Архипенка [572], С. Делоне-Терк [402] і
[?40- 84тМ КОГІОСальн°ї спадщини образотворчого авангардизму
Психи, о а В1дтак переосмисленням значущості літературного.
ГіЧний грунт таких міркувань — гіперкомпенсація істо-
ричного приниження українців, які тривалии час мусили спрц-
мати власну культуру виключно крізь скельця культури півніЯ
ГО сусіди, себто як вторинну. Підстави ДЛЯ перегляду ісТоИ
ного коріння футуризму справді існують, якщо пригада^^И
задум футуристичного угруповання «Гилея» виник у с. ЧерніЯ
Таврійської губернії (нині Херсонська обл.), на батьківщИіі
Бурлюків, які вважали себе нащадками козацького роду [ і ї ї
більшість російських будетлян були ПОСТІЙНИМИ МЄШКаЦ]Я
харківської садиби української родини сестер Синякових
Красній Поляні під Харковом [91]. Цікаво, що ці загальної®
мі факти історії російського футуризму, як і виставки російсь*
футуристів на українському терені (1910-1914 рр.), і рецегЯ
візиту російських футуристів до Харкова, оминає літопиЛ
російського авангарду А. Крусанов [395]. Осмислювати асп«а
подібного творчого спілкування митців необхідни, принаіЩ;
огляду на перспективні міжнаціональні взаємозв’язки,®
враховуючи при цьому, що культурна гіперкомпенсація приМ
ченні спадщини К. Малевича, О. Екстер, Д. Бурлюка виклюЧІ
на підставі етногеоірафічного чинника є малокоректною.®
Наголошуючи на зазначених теоретичних стереотипах, вла­
стивих вітчизняній літературознавчій і мистецтвознавчій
ми хотіли підкреслити, що сама полеміка зі згаданими поло­
женнями може обіймати ціле монографічне дослідження, іШ
творившися, врешті, на чергову малопотрібну апологію. П в
потреба іншого розкриття теми футуризму, яке могло б виящР
природу (ритм, структуру) футуристичного руху (школи,#
лю) і його неоціненні естетичні здобутки для українськог^И
ратурного дискурсу XX століття.
Вихідним положенням нашого подальшого розгляд^^И
теоретичне припущення, що стильовим стартовим маи^И
ком футуризму можна вважати в українській літератуйИ^
волізм [73; 74], або, точніше, ранній модернізм 1910-х Р Р ^И
симбіозом (розмитою матрицею) стилів [494] верхньон^Ш,
льовою межею, поза сумнівом, виступає соціалістичний
1930-х рр. [176; 300]. Найбільша активність учасників
стичних угруповань і акцій припадає на початок —
1920-х років (зрілий, панфутуристичний, період). Отясб^^и
ша дослідна робота буде структурована відповідно Д° V
стильового, чинника.

Категорія: БІЛА Анна. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. Монографія.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.