Уряд УНР, як і Армія, вірили, що їхнє пе
ребування на чужині тимчасове, що больше-
вицька влада на Україні, як і в Росії, довго не
втримається. Відомо, що тоді на Україні широ
ко провадилася повстанська боротьба. Уряд
УНР доручив ген. Юркові Тютюнникові втри
мувати зв’язки з повстанськими відділами в Ук
раїні. За тихою згодою польської влади та під
наглядом польської розвідки ген. Ю. Тютюнник
сформував штаб для повстанських дій. Цей штаб
свій осідок мав у Львові.
Юрко Тютюнник родом походив з Київщи
ни, за професією — був учителем. Для бороть
би з большевиками організував повстанський
відділ. У кінці 1919 року з групою повстанців,
близько 500 вояків, прийшов до Армії УНР. В
Армії його призначили помічником командира
Четвертої Київської дивізії, якою командував
ген. Андрій Вовк. Пізніше Ю. Тютюнника під
вищено до ранґи генерала.
Полковник Армії УНР Микола Чеботарів
ген. Ю рка Тютюнника описував як дуже амбіт
ну, честолюбну, в собі закохану людину. Чебо
тарів твердив, що Ю. Тютюнник часто створю
вав труднощі Головному Отаманові С. Петлюрі.
В архівах можна знайти з-під пера ген. Ю. Тю
тюнника «Політичний огляд — Зимовий По
191 хід». В цій праці Ю. Тютюнника підтверджу
ються думки Чеботаріва. Також ген. А. Вовк
окреслював Ю. Тютюнника подібно до Чебота-
ревої оцінки. До того ж ген. А. Вовк додавав,
що Юрко Тютюнник мав нахил до авантюр.
Тютюнник створив штаб, який сам очолю
вав, а його найближчими співробітинками були:
полк. Ю. Отмарштайн, полк. О. Кузьминський
(начальник розвідки) і Добротворський. Гене
рал Ю. Тютюнник зі своїм штабом наполегливо
працював, щоб якнайскорше налагодити зв’яз
ки з поодинокими повстанськими групами в
Україні. Він з інтернованих вояків Армії УНР
набирав охотників, які йшли на Україну як по
сланці Повстанського штабу у Львові.
ҐПУ дуже скоро довідалося про діяльність
штабу Тютюнника й почало підготовляти своїх
аґентів у ролі зв’язкових до Повстанського ш та
бу. Деяких зв’язкових, яких вислав Тютюнник,
ҐПУ вдалося заарештувати. З серед заарешто
ваних знайшлися такі, які далися завербувати
ся в агентуру ҐПУ. При допомозі отих перебіж
чиків і підісланих до штабу Тютюнника аґен-
тів-провокаторів ҐПУ інфільтрувало повстан
ські загони й підробленими матеріялами та до
кументами інформувало штаб Тютюнника.
Ген. Ю. Тютюнник мав плян нав’язати кон
такти з усіма повстанськими групами в Украї
ні, поширити їхню антибольшевицьку діяль-
192 ність та об’єднати всі повстанські відділи під
своєю командою. З групою добровольців Тю
тюнник перейшов кордон з Польщі в Україну
й дав наказ до загального повстання проти мос
ковського окупанта. Таким чином, було нака
зано нищити московські частини червоної армії
на Україні, винищувати ненависні чекістські
відділи. Отже влада в Україні потім мала б зосе
реджуватись в руках ген. Ю. Тютюнника.
При допомозі своєї агентури, ҐПУ виробило
собі плян контра штабові Тютюнника, бо знало,
яку ціль прагне осягнути Юрко Тютюнник.
ҐПУ і його агентура працювали над тим, щоб
якнайшвидше перешкодити повстанській ді
яльності.
Між ген. Ю. Тютюнником і полк. О. Кузь-
минським, який очолював розвідувальний від
діл, створилося напруження,83 бо старанно зіб
рані розвідувальні дані вказували на супереч
ність у звідомленнях, які приносили зв’язкові
до штабу ген. Тютюнника. Сам же Тютюнник
думки інших не завжди брав під пильну увагу.
В багатьох випадках він вірив у свою правоту,
сам собі уявно будував майбутню дію і в те не
похитно вірив. Кузьминський вимагав робити
похід з Польщі в Україну літом, коли все зеле
ніє й тепло. Тютюнник же вирішив починати
83 Занотовано зі слів ген. А. Вовка.
із
193 похід у листопаді 1921 року. І -ніхто його не міг
переконати у несприятливості цієї дати. Роз
відувальний відділ штабу мав докази про кон
центрацію кавалерійських частин червоної ар
мії в прикордонних районах з Польщею. ҐПУ
знало про пляни Тютюнника і тим плянам по
робило протизаходи. Похід Тютюнника закін
чився трагедією під Міньками та розстрілом
повстанців героїв в кількості 359 під Базаром.
Відомо, що перед розстрілом комісар ЧК обі
цяв помилування кожному з приречених, якщо
хто з них погодиться служити большевикам.
Козак Щ ербак з 6-ї дивізії з погордою відкинув
пропозицію комісара. Всі 359 пішли на смерть,
залишившись вірними ідеї, за яку воювала Ар
мія Української Народньої Республіки.
Коли Тютюнник збирався в похід на Украї
ну за тихою згодою польської влади, розвідка
Польщі запропонувала ген. Ю. Тютюнникові
взяти в свій Повстанський штаб її офіцера під
прізвищем «Коваленко». Крім Тютюнника, про
цього польського розвідчика знав близь
кий співробітник Тютюнника Добротворський.
Польська розвідка про всі події довкола україн
ського повстання хотіла мати інформації від
свого офіцера безпосередньо.
Червона кіннота оточила біля села Міньки
групу і штаб повстанців. Тютюнник вибрав міс
194 це для прориву,, що йому зі штабом і вдалося.
Разом з українськими штабовиками проривався
з червоного оточення і польський розвідник Ко
валенко. Добротворський не бажав, щоб польсь
кий розвідчик залишився в живих і вистрілив
у нього, намагаючись вбити. Коваленко впав з
коня. А Добротворський не пішов більше з Пов
станським штабом, а подався до большевиків.
Виявилося, що Добротворський був агентом
ҐПУ, і ввесь час був довіреним у штабі Тютюн
ника.
Червоні підбирали ранених. Підобрали і Ко
валенка та раненого перевезли до Києва. Він
признався хто він у дійсності є й зажадав зуст
річі з польським представником у Києві. Боль
шевики звільнили Коваленкака, тобто порядком
обміну за одного чекіста, який був в ув’язненні
в Польщі. Отже Коваленко польській розвідці
вияснив ролю Добротворського.
Тютюнник був скромпромітований серед ук
раїнців та поляків у Польщі. Тому він виїхав
до Румунії і налагодив співпрацю з румунською
розвідкою. Тут він знову розпочав полагоджу-
вати зв’язки з українськими повстанськими за
гонами в Україні. Нічому Тютюнник з минулого
не навчився. Він одержував від повстанських
відділів інформації, які говорили, що на Украї
ні повстанці чекають на нього, як на здібного
195 командира повстанського руху. ҐПУ докладно
вивчило його психологію і грало на його амбі
ції. Через самозакоханість, Ю. Тютюнник не міг
помітити, що ті інформації приготовлено для
нього в кабінетах ҐПУ. Він таки вирішив перей
ти кордон і очолити повстанський рух вУкраїні.
Тільки но Тютюнник переплив Дністер, його
відразу ж роззброїли. Він побачив, що його «до
віреними» були аґенти ҐПУ. Чекістам вдалося
Тютюнника зломити і використати для своїх
цілей. Він все, що пережив, описав для ҐПУ.
Він також подав характеристику всіх діячів
УНР, як політичних, так і військовиків. Потім
большевики накручували фільм про «боротьбу
з петлюрівськими бандами», в якому Ю. Тю
тюнник грав сам свою ролю. По повному вико
ристанні, ҐПУ Тютюнника розстріляло.
Юрко Тютюнник — це трагічна постать в
.історії нашої боротьби, бо через самозакоха
ність, через віру в свою геніяльність запровадив
на той світ сотні чесних патріотів, які йому ві
рили. Приклад Тютюнника доводить, що в бо
ротьбі з таким підступним ворогом, як ҐПУ (або
сьогодні КҐБ) треба бути дуже обережним,
пильним, збирати дані й аналізувати про діяль
ність тієї ворожої розвідки, її явище і деталі
треба цілим штабом, а не поодинокими прина
гідними особами та ще й без належної підготов-
196 ки в тому обсязі. Хто тільки вірить у свою ге-
ніяльність, у свою інтуїцію в боротьбі з таким
ворогом, як КҐБ, тому неможна довіряти такої
праці.
В 1920-1922 роках большевики творили різні
провокативні організації, «всеукраїнські ради»,
посилали від «їхнього імени» делеґатів до емі
грантів. ҐПУ прикладало всі зусилля розкласти
УНРівську еміграцію.
Тижневик «Неделя», додаток до московської
газети «Ізвестія», в січні 1971 р. (ч. З — 567) на
друкував велику статтю «Трудний візіт» з фо
тографіями чекіста Сергія Каріна. Цей прово
катор був засланий до повстанського відділу під
командуванням А. Новицкого. Чекіст-провока-
тор С. Карін під прізвищем Степан Черненко
увійшов в довір’я отамана повстанців і був вис
ланий до Львова як зв’язковий до штабу ген. Ю.
Тютюнника. В 1971 р. в київському видавництві
«Молодь» вийшла книжка чекіста С. Каріна, в
якій він описує про свою провокативну роботу.
З прізвищем чекіста С. Каріна ми ще зустріне
мось у розділі про Петра Кожевникова.
Полк. Отмарштайн Юрій (1890-1922) україн
сько-шведського походження, був командиром
сердюцького кінного Лубенського полку, працю
вав у штабі осадного корпусу СС. Пізніше пра
цював у штабі ген. Ю. Тютюнника й був учас
ником Другого Зимового Походу. Отмарштайн
197 29. квітня 1922 р. приїхав до табору інтернова
них українців у Щепіорно, щоб попрощатися з
приятелями, бо він мав намір виїхати з Польщі.
Вночі 2. травня 1922 р.
при виході з табору по
стрілом у голову не-
зідомий злочинець убив
полк. Ю рія Отмар-
штайна. Слідство про
вадила польська про
куратура, але вбивця
не найдено. Полковни
ки Роман Сушко і Ми
кола Чеботарів один
одному робили закиди
вбивства Ю. Отмар-
штайна. Полк. Ю.
Отмарштайн належав
до основоположників
т т •• •• т~ і • і» . .
Української Військової
Організації (УВО).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ДІЯЛЬНІСТЬ ҐПУ ПРОТИ УНР
Наступна: Генерал Гулий-Гуленко