С. Мечник - Від опричнини до КҐБ. Духовність московського імперіялізму

Генерал Юрко Тютюнник

Уряд УНР, як і Армія, вірили, що їхнє пе­
ребування на чужині тимчасове, що больше-
вицька влада на Україні, як і в Росії, довго не
втримається. Відомо, що тоді на Україні широ­
ко провадилася повстанська боротьба. Уряд
УНР доручив ген. Юркові Тютюнникові втри­
мувати зв’язки з повстанськими відділами в Ук­
раїні. За тихою згодою польської влади та під
наглядом польської розвідки ген. Ю. Тютюнник
сформував штаб для повстанських дій. Цей штаб
свій осідок мав у Львові.
Юрко Тютюнник родом походив з Київщи­
ни, за професією — був учителем. Для бороть­
би з большевиками організував повстанський
відділ. У кінці 1919 року з групою повстанців,
близько 500 вояків, прийшов до Армії УНР. В
Армії його призначили помічником командира
Четвертої Київської дивізії, якою командував
ген. Андрій Вовк. Пізніше Ю. Тютюнника під­
вищено до ранґи генерала.
Полковник Армії УНР Микола Чеботарів
ген. Ю рка Тютюнника описував як дуже амбіт­
ну, честолюбну, в собі закохану людину. Чебо­
тарів твердив, що Ю. Тютюнник часто створю­
вав труднощі Головному Отаманові С. Петлюрі.
В архівах можна знайти з-під пера ген. Ю. Тю­
тюнника «Політичний огляд — Зимовий По­
191 хід». В цій праці Ю. Тютюнника підтверджу­
ються думки Чеботаріва. Також ген. А. Вовк
окреслював Ю. Тютюнника подібно до Чебота-
ревої оцінки. До того ж ген. А. Вовк додавав,
що Юрко Тютюнник мав нахил до авантюр.
Тютюнник створив штаб, який сам очолю­
вав, а його найближчими співробітинками були:
полк. Ю. Отмарштайн, полк. О. Кузьминський
(начальник розвідки) і Добротворський. Гене­
рал Ю. Тютюнник зі своїм штабом наполегливо
працював, щоб якнайскорше налагодити зв’яз­
ки з поодинокими повстанськими групами в
Україні. Він з інтернованих вояків Армії УНР
набирав охотників, які йшли на Україну як по­
сланці Повстанського штабу у Львові.
ҐПУ дуже скоро довідалося про діяльність
штабу Тютюнника й почало підготовляти своїх
аґентів у ролі зв’язкових до Повстанського ш та­
бу. Деяких зв’язкових, яких вислав Тютюнник,
ҐПУ вдалося заарештувати. З серед заарешто­
ваних знайшлися такі, які далися завербувати­
ся в агентуру ҐПУ. При допомозі отих перебіж­
чиків і підісланих до штабу Тютюнника аґен-
тів-провокаторів ҐПУ інфільтрувало повстан­
ські загони й підробленими матеріялами та до­
кументами інформувало штаб Тютюнника.
Ген. Ю. Тютюнник мав плян нав’язати кон­
такти з усіма повстанськими групами в Украї­
ні, поширити їхню антибольшевицьку діяль-
192 ність та об’єднати всі повстанські відділи під
своєю командою. З групою добровольців Тю­
тюнник перейшов кордон з Польщі в Україну
й дав наказ до загального повстання проти мос­
ковського окупанта. Таким чином, було нака­
зано нищити московські частини червоної армії
на Україні, винищувати ненависні чекістські
відділи. Отже влада в Україні потім мала б зосе­
реджуватись в руках ген. Ю. Тютюнника.
При допомозі своєї агентури, ҐПУ виробило
собі плян контра штабові Тютюнника, бо знало,
яку ціль прагне осягнути Юрко Тютюнник.
ҐПУ і його агентура працювали над тим, щоб
якнайшвидше перешкодити повстанській ді­
яльності.
Між ген. Ю. Тютюнником і полк. О. Кузь-
минським, який очолював розвідувальний від­
діл, створилося напруження,83 бо старанно зіб­
рані розвідувальні дані вказували на супереч­
ність у звідомленнях, які приносили зв’язкові
до штабу ген. Тютюнника. Сам же Тютюнник
думки інших не завжди брав під пильну увагу.
В багатьох випадках він вірив у свою правоту,
сам собі уявно будував майбутню дію і в те не­
похитно вірив. Кузьминський вимагав робити
похід з Польщі в Україну літом, коли все зеле­
ніє й тепло. Тютюнник же вирішив починати
83 Занотовано зі слів ген. А. Вовка.
із
193 похід у листопаді 1921 року. І -ніхто його не міг
переконати у несприятливості цієї дати. Роз­
відувальний відділ штабу мав докази про кон­
центрацію кавалерійських частин червоної ар­
мії в прикордонних районах з Польщею. ҐПУ
знало про пляни Тютюнника і тим плянам по­
робило протизаходи. Похід Тютюнника закін­
чився трагедією під Міньками та розстрілом
повстанців героїв в кількості 359 під Базаром.
Відомо, що перед розстрілом комісар ЧК обі­
цяв помилування кожному з приречених, якщо
хто з них погодиться служити большевикам.
Козак Щ ербак з 6-ї дивізії з погордою відкинув
пропозицію комісара. Всі 359 пішли на смерть,
залишившись вірними ідеї, за яку воювала Ар­
мія Української Народньої Республіки.
Коли Тютюнник збирався в похід на Украї­
ну за тихою згодою польської влади, розвідка
Польщі запропонувала ген. Ю. Тютюнникові
взяти в свій Повстанський штаб її офіцера під
прізвищем «Коваленко». Крім Тютюнника, про
цього польського розвідчика знав близь­
кий співробітник Тютюнника Добротворський.
Польська розвідка про всі події довкола україн­
ського повстання хотіла мати інформації від
свого офіцера безпосередньо.
Червона кіннота оточила біля села Міньки
групу і штаб повстанців. Тютюнник вибрав міс­
194 це для прориву,, що йому зі штабом і вдалося.
Разом з українськими штабовиками проривався
з червоного оточення і польський розвідник Ко­
валенко. Добротворський не бажав, щоб польсь­
кий розвідчик залишився в живих і вистрілив
у нього, намагаючись вбити. Коваленко впав з
коня. А Добротворський не пішов більше з Пов­
станським штабом, а подався до большевиків.
Виявилося, що Добротворський був агентом
ҐПУ, і ввесь час був довіреним у штабі Тютюн­
ника.
Червоні підбирали ранених. Підобрали і Ко­
валенка та раненого перевезли до Києва. Він
признався хто він у дійсності є й зажадав зуст­
річі з польським представником у Києві. Боль­
шевики звільнили Коваленкака, тобто порядком
обміну за одного чекіста, який був в ув’язненні
в Польщі. Отже Коваленко польській розвідці
вияснив ролю Добротворського.
Тютюнник був скромпромітований серед ук­
раїнців та поляків у Польщі. Тому він виїхав
до Румунії і налагодив співпрацю з румунською
розвідкою. Тут він знову розпочав полагоджу-
вати зв’язки з українськими повстанськими за­
гонами в Україні. Нічому Тютюнник з минулого
не навчився. Він одержував від повстанських
відділів інформації, які говорили, що на Украї­
ні повстанці чекають на нього, як на здібного
195 командира повстанського руху. ҐПУ докладно
вивчило його психологію і грало на його амбі­
ції. Через самозакоханість, Ю. Тютюнник не міг
помітити, що ті інформації приготовлено для
нього в кабінетах ҐПУ. Він таки вирішив перей­
ти кордон і очолити повстанський рух вУкраїні.
Тільки но Тютюнник переплив Дністер, його
відразу ж роззброїли. Він побачив, що його «до­
віреними» були аґенти ҐПУ. Чекістам вдалося
Тютюнника зломити і використати для своїх
цілей. Він все, що пережив, описав для ҐПУ.
Він також подав характеристику всіх діячів
УНР, як політичних, так і військовиків. Потім
большевики накручували фільм про «боротьбу
з петлюрівськими бандами», в якому Ю. Тю­
тюнник грав сам свою ролю. По повному вико­
ристанні, ҐПУ Тютюнника розстріляло.
Юрко Тютюнник — це трагічна постать в
.історії нашої боротьби, бо через самозакоха­
ність, через віру в свою геніяльність запровадив
на той світ сотні чесних патріотів, які йому ві­
рили. Приклад Тютюнника доводить, що в бо­
ротьбі з таким підступним ворогом, як ҐПУ (або
сьогодні КҐБ) треба бути дуже обережним,
пильним, збирати дані й аналізувати про діяль­
ність тієї ворожої розвідки, її явище і деталі
треба цілим штабом, а не поодинокими прина­
гідними особами та ще й без належної підготов-
196 ки в тому обсязі. Хто тільки вірить у свою ге-
ніяльність, у свою інтуїцію в боротьбі з таким
ворогом, як КҐБ, тому неможна довіряти такої
праці.
В 1920-1922 роках большевики творили різні
провокативні організації, «всеукраїнські ради»,
посилали від «їхнього імени» делеґатів до емі­
грантів. ҐПУ прикладало всі зусилля розкласти
УНРівську еміграцію.
Тижневик «Неделя», додаток до московської
газети «Ізвестія», в січні 1971 р. (ч. З — 567) на­
друкував велику статтю «Трудний візіт» з фо­
тографіями чекіста Сергія Каріна. Цей прово­
катор був засланий до повстанського відділу під
командуванням А. Новицкого. Чекіст-провока-
тор С. Карін під прізвищем Степан Черненко
увійшов в довір’я отамана повстанців і був вис­
ланий до Львова як зв’язковий до штабу ген. Ю.
Тютюнника. В 1971 р. в київському видавництві
«Молодь» вийшла книжка чекіста С. Каріна, в
якій він описує про свою провокативну роботу.
З прізвищем чекіста С. Каріна ми ще зустріне­
мось у розділі про Петра Кожевникова.
Полк. Отмарштайн Юрій (1890-1922) україн­
сько-шведського походження, був командиром
сердюцького кінного Лубенського полку, працю­
вав у штабі осадного корпусу СС. Пізніше пра­
цював у штабі ген. Ю. Тютюнника й був учас­
ником Другого Зимового Походу. Отмарштайн
197 29. квітня 1922 р. приїхав до табору інтернова­
них українців у Щепіорно, щоб попрощатися з
приятелями, бо він мав намір виїхати з Польщі.
Вночі 2. травня 1922 р.
при виході з табору по­
стрілом у голову не-
зідомий злочинець убив
полк. Ю рія Отмар-
штайна. Слідство про­
вадила польська про­
куратура, але вбивця
не найдено. Полковни­
ки Роман Сушко і Ми­
кола Чеботарів один
одному робили закиди
вбивства Ю. Отмар-
штайна. Полк. Ю.
Отмарштайн належав
до основоположників
т т •• •• т~ і • і» . .
Української Військової
Організації (УВО).

Категорія: С. Мечник - Від опричнини до КҐБ. Духовність московського імперіялізму

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.