С. Мечник - Від опричнини до КҐБ. Духовність московського імперіялізму

Тиск і провокації на еміґрацію

Большевицька репратріяційна місія у Вар­
шаві мала своє приміщення на вулиці Хмєль-
ній. Члени місії відвідували табори, в яких пе­
ребували інтерновані вояки Армії УНР. Та чле­
ни тієї місії такими відвідинами таборів не об­
межувалися, а рівночасно застосовували прово­
кації, шантаж, моральний терор.
В одному таборі інтернованих, куди прибув
большевицький старшина й агітував за поворот
на «радянську Україну», інваліди палками по-
200 били того старшину. Відтоді большевики при­
пинили відвідувати табори інтернованих, але не
припинили своїх репатріяційних акцій. Сексот-
ським шляхом вони збирали прізвища, адреси
вояків Армії УНР та намагалися, якщо могли,
впливати на вояків через родини з України.
У Варшаві було акридитовано амбасаду Ук­
раїнської ССР з метою репрезентувати Україн­
ську «радянську суверенну державу». Ця амба-
сада містилася в готелі «Вікторія». Керівником
її був Максимович, а його заступником Лебеди-
нець. Російської республіки амбасада у Варшаві
займала приміщення в «Римськім» готелі.
Тиск большевицької агентури, провокації,
ш антаж і дезінформації довели до морального
заломлення і дезорієнтації серед еміграції, й по­
стало т. зв. «зміновіховство». Люди почали ви­
їздити на «радянську Україну». Серед них були
відомі особи: Шадлун, проф. Грушевський, Ло-
занівський, Черкаський, Часник, Христюк, А.
Степаненко.
До сьогодні належно не вияснена справа
Олександра Севрюка, який разом з іншими, ви­
щезгаданими особами також перейшов на со-
вєтську плятформу, тільки що він не виїхав ра­
зом з усіма в Україну. Большевики залишили
його як свого працівника в Парижі. Він працю­
вав у газеті «Українські вісті», яку видавало со-
вєтське посольство.
201 Олександер Севрюк родом походив з Волині.
В молодому віці став членом соціялістично-ре-
волюційної партії. Він був рухливий і здібний,
але любив вигідно пожити. Севрюк О. був голо­
вою української делегації, яка в Бересті 9. лю­
того 1918 р. підписала мировий договір з Цен­
тральними державами. Потім він був представ­
ником УНРеспубліки в Берліні. Після гетьман­
ського перевороту О. Севрюк залишив свій пост
і виїхав до Швейцарії.
Працюючи в большевиків в Парижі, в 1928
році О. Севрюк службово їздив на Україну.
Рівночасно О. Севрюк був таємним співробіт­
ником ҐПУ. Будучи в поїздці на Україну, Сев­
рюк мав змогу говорити з рядом відомих йому
українців. Він побачив дійсність, яку створили
большевики в Україні. Севрюк повернувся до
Парижу, через деякий час порвав зв’язки з
большевиками, а потім переїхав до Берліну.
Точно невідомо, коли саме Олександер Сев­
рюк став працювати для інмецького абверу, де
розкрив німцям ряд вищих офіцерів, які пра­
цювали для ҐПУ-НКВД. У 1940 р. поширилася
вістка, що О. Севрюк загинув у залізничній ка­
тастрофі, їхавши поїздом з Берліну до Варшави.
В тій катастрофі загинуло багато людей; тіла
були так понівечені, що їх не могли показати
навіть родинам. Також Севрюковій жінці фран-
202 цужанці не могли показати тіла її чоловіка
Олександра.
В американському журналі «Плейн Ток» (за
серпень 1949 р.) появилася стаття «Помічник
Гітлера — шпигун Сталіна», написана Гінтнер
Райнгардт. У статті говориться, що після зай­
няття гітлерівською армією Парижу агенти гіт­
лерівської таємної служби у французьких ар­
хівах знайшли докази, що О. Севрюк був аген­
том НКВД, і працюючи в німців повних сім ро­
ків інформував через Швайцарію про всі таєм­
ниці московську розвідку. Адмірал Канаріс, ма­
ючи такі докази, наказав заарештувати Севрю-
ка в поїзді, яким він їхав до Варшави, і розстрі­
ляти. А тому, що тоді саме була і залізнична
катастрофа, то і пустили версію, що О. Севрюк
в ній загинув. Таким чином приховали дійсну
справу, тобто як О. Севрюк ошукував абвер.
Докладніше вивчення-розглянення статті з
«Плейн Ток» витворює недовір’я до неї. Стаття
писана виключно з московської неділимської
концепції. В тій статті всю українську держав­
ницьку ідею писака старається викривити та
висвітлити у фальшивому дзеркалі. Стаття «По­
мічник Гітлера — шпигун Сталіна» появилася
в часи, коли діячі московської еміґрації при до­
помозі своїх американських приятелів творили
тут ріжні антинародні організації, як КЦАБ,
203 МАКЦ та інші, агітуючи, що Україна є части­
ною Росії.
Після другої світової війни на німецькому
видавничому ринку появилися книжки німець­
ких авторів, які були в абвері й описують успіхи
та невдачі своєї організації. Але про О.Севрюка,
як совєтського аґента, ніде в тих багатьох ме­
муарах не згадано.84
В дієвій Армії УНР начальником розвідки
був Василь Коваленко, — родом з Чернігівщини.
Начальниками контррозвідки в УНР були полк.
Микола Чеботарів, потім Сім’янцев і Павлов-
ський.

Категорія: С. Мечник - Від опричнини до КҐБ. Духовність московського імперіялізму

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.