С. Мечник - Від опричнини до КҐБ. Духовність московського імперіялізму

Московський шпигун Кім Фільбе

Московські розвідувальні органи й їхні роз­
відники постійно шукають у всіх країнах За­
ходу, кого б завербувати із здібних людей для
їхньої шпигунської роботи. Окрему увагу чекі­
сти звертають на людей покривджених владою,
невдоволених, невдах, а часто вербують людей
із психічними комплексами. Спеціяльну увагу
звертають чекісти на молодих людей, які захо­
пилися комуністичними ідеями й невдоволені зі
свого державного устрою. Не новина, що в кож­
ній державі серед молодих людей є невдово­
лені, є шукачі нових ідей. Серед такої категорії
молодих людей є такі, що походять з відомих
і впливових родин. Ось така категорія молодих
293 людей спеціяльно «приваблює» московських
чекістів та їхню агентуру.
До такого типу людей належить англієць
Кім Фільбе, батько якого був високим коло-
ніяльним чиновником в Індії. В індійському міс­
ті Амбала, де жив Фільбе, народився син, якому
дано ім’я Гаралд Едріян Расел. Але коли син
підріс, то його батько, за кіплінґським героєм,
назвав Кімом. І це прозьвисько Кім прийнялося
та вживалося як його ім’я. У 1929 р. родина
Фільбе повернулася до Англії, де Кім почав від­
відувати школу. Він вчився в тих коледжах,
куди приймалося діти англійських аристокра­
тів — в Кембрідж та Трін. Майбутній шпигун і
зрадник свого народу був здібним студентом,
але захопився комуністичними ідеями. Там на
нього звернули увагу московські шпигуни і за­
вербували до агентурної роботи.
Ставши совєтським шпигуном, Кім Фільбе
зірвав контакти з комуністичним гуртком і став
оминати своїх приятелів, а почав шукати зв’яз­
ків з пронацистськими колами. Почав також
співпрацювати з різними газетами. Кім Фільбе
часто їздив до Німеччини й Австрії, де нажив
ряд знайомств. Працюючи тоді у впливовій га­
зеті «Тайме», зустрічався також з гітлерівсь­
ким міністром фон Ріббентропом. Все це він ро­
бив за вказівками московської централі.
294 В Еспанії почалася громадянська війна. Ту­
ди Кім Фільбе виїхав як кореспондент
«Таймс»-у й писав прихильні до ген. Франко ре­
портажі. Тими статтями Фільбе здобув собі при­
хильність фалангістів і ген. Франко особисто
познайомився з Фільбе та нагородив його висо­
ким військовим відзначенням. Співпраця з
впливовою газетою «Тайме» та еспанське від­
значення зробило шпигунові Кім Фільбе роз­
голос та дало змогу поширити свої знайомства
серед політичних і військових кіл.
У 1940 році московська розвідча централя
наказала своєму шпигунові К. Фільбе, щоб він
поступив на працю в англійській таємній службі
«Інтелідженс Сервіс». І Фільбе став аґентом
московської служби в апараті «Інтелідженс
Сервіс». Треба припускати, що московські на­
чальники допомагали своєму шпигунові, бо він
дуже швидко почав робити собі кар’єру. Він був
заступником начальника східнього відділу. В
1947 р. англійська таємна служба вислала К.
Фільбе до Стамбулу (Туреччина), де він був
резидентом розвідки. В 1949-1951 рр. Кім Ф іль­
бе був головою спеціяльної місії для співпраці
англійської розвідки з американською, яка тоді
щойно почала організуватися для ширших
форм діяльности.
Треба мати на увазі політичне положення
тих років. Напруження між західніми держа­
295 вами й червоною Москвою постійно збільшува­
лося. Почалася холодна війна, яка кожної хви­
лини могла перетворитися в гарячу. ЗСА стали
лідером західнього некомуністичного світу. Тво­
рилися військові бльоки, як НАТО, СЕАТО, а
на сході Европи — «Варшавський пакт».
У ЗСА на той час московська стара еміґра-
ція була ще дуже сильною. Та «стара емігра­
ція» почала проявляти велику активність. Такі
діячі, як А. Керенський, Ніколаєвський, та
інші передбачали можливість війни. Вони
при допомозі своїх приятелів та своїх людей,
які були в державному апараті ЗСА, почали
творити комітети, які в майбутньому мали б
стати урядом «Росії», щоб далі зберегти імперію.
На допомогу Керенським поспішали натуралі­
зовані люди, які мали вплив в уряді ЗСА, як
Дон-Левін, або адмірал Сержант та інші. Вони
творили за американські доляри різні КЦАБи,
МАКЦи, за одну ніч по десяткові «політичних
партій». . .
На Україні велася жорстока війна, яку про­
вадила кровожерна Москва проти ОУН і УПА.
Всім прихильникам Московської імперії було
видимим, що концепція створення національних
держав е останнім цвяхом у домовину гнилої
Росії. В цій боротьбі провідне місце займають
українці. В Україні ведуть відверту війну про­
ти московського окупанта, а на еміграції укра­
296 їнці також відстоюють створення національних
держав, і стали провідною силою в Антиболь-
шевицькому Бльоці Народів — АБН. Москов­
ські неділимці зі своїми прихильниками бачи­
ли головного ворога в ОУН, а зокрема в особі
Провідника С. Бандери. Тут білі й червоні мос­
калі йшли спільно проти бандерівців. Вони пи­
сали різні вигадки та провокації, якими заки­
дали державні установи в ЗСА, а розвідчі від­
діли зокрема. Американський розвідчий апа­
рат тоді мав у своєму складі ряд осіб московсь­
кого походження, а всі ті фальш иві й прово-
кативні звіти проти Бандери та бандерівців брав
поважно й на них орієнтувався. Московський
агент К. Фільбе зі своєї позиції ті фальш иві й
провокативні звіти оцінював, поширював по мі­
ністерствах і все робив так, щоб шкодити укра­
їнцям, які боряться за свою державну незалеж ­
ність.
Кім Фільбе довгі роки, як зрадник свого (ан­
глійського) народу, працював проти інтересів
Англії й приніс величезну шкоду поневоленим
народам, а українцям й албанцям зокрема. Ко­
ли англійська контррозвідка почала підозрю­
вати Фільбе в зраді, він мав щ астя втекти до
Москви. В 1980 р. він видав у Москві книжку
під назвою «Моя таємна війна». Уривок з тієї
книжки Фільбе помістила московська газета
297 «Нєдєля» (ч. 32/1064/1980), який подаємо в пе­
рекладі на українську мову з російської.
«Було в нас чимало сутичок з приводу різ­
них російських еміґраційних організацій, про
що мова буде нижче. Була мова, наприклад, про
народньо-трудовий союз (НТС), якого недавно
спіткала сумна слава з приводу справи Джерал-
да Брука; про українських націоналістів Степа­
на Бандери — любимчика англійців. ЦРУ, як і
СІС, зі шкіри вилазило, прагнучи використати
найперспективніші еміґраційні угруповання у
таких ж е цілях, в яких СІС використала Ж ор-
данія. Не зважаючи на те, що англійці прова­
дили вперті ар’єргардні бої, намагаюичсь збе­
регти свої позиції в тих угрупованнях, з яки­
ми вони давно співпрацювали, все ж американці
поступово витискували їх із цієї сфери діяль-
ности. Доляр був надто могутнім . . .
Найдавнішими були розбіжності відносно
України. Ще до війни СІС підтримувала кон­
такт із Степаном Бандерою, українським націо­
налістом профашистського напрямку. Після вій­
ни ця співпраця мала дальший розвиток. Та бі­
да полягала в тому, що, хоча Бандера був ве­
ликою «шишкою» серед еміґрації, його твер­
дження про наявність у нього великої кілько­
сте прибічників у Совєтському Союзі ніколи
серйозно не перевірялись; були лише негативні
приклади, тобто які показували, що ніяких при­
298 бічників не має. Перша група агентів, яку ан­
глійці наділили радіопередавачем та іншими
таємними засобами зв’язку, була спрямована на
Україну в 1949 році й — зникла. Наступного
року післали ще дві групи, та про них так са­
мо не було ані слуху, ані духу. Тим часом аме­
риканці почали серйозно сумніватися відносно
корисности Бандери Заходові. Невдачі засла­
них англійцями груп, природньо, не розвіювали
цих сумнівів.
Напади американців на співпрацю між Бан-
дерою і СІС стали особливо гострими в 1950 ро­
ці, і, працюючи в ЗСА, я потратив багато часу
на передавання в’їдливих послань з Вашінґтону
в Лондон і назад відносно порівнювальних вар­
тостей різних маловідомих еміграційних груп.
ЦРУ висунуло три серйозних заперечень проти
Бандери як союзника. Його скрайній націона­
лізм із фашистівським відтінком був перепо­
ною, яка заваджала Заходові провадити підрив­
ну роботу в Совєтському Союзі з використанням
осіб інших національностей, наприклад, росіян.
Також твердили, що Бандера корінням сягає в
стару еміграцію і не має зв’язків з новою, «реа­
лістичнішою» еміграцією, з якою американці
наполегливо загравали. Нарешті, його безпосе­
редньо обвинувачували в антиамериканських
настроях.
299 У 1951 році, по кількох роках впертої праці,
ЦРУ все ще мало надію післати на Україну сво­
го «політичного» представника з трьома поміч­
никами для налагодження контакту з «рухом
спротиву». ЦРУ навіть нашкрябало резервову
групу з чотирьох осіб, щоб післати її на випа­
док, якщо перша група безслідно зникне.
Щоб перебороти англо-американські розбіж­
ності з приводу України, ЦРУ наполягало на
відбутті широкої конференції з СІС. Ця кон­
ференція відбулася в Лондоні в квітні 1951 ро­
ку. На моє здивування, англійська сторона зай­
няла тверду позицію і рішуче відмовилась ви­
кинути Бандеру за борт. Все, чого вдалося осяг­
нути й що було прийняте з неприхованим роз­
дратуванням американською стороною, — це
рішення знову розглянути згадане питання на­
ступного року в кінці сезону, сприятливого для
скинення легкоспадунів. Мали надію, що до то­
го часу в розпорядженні сторін буде більше
фактів. Протягом місяця англійці скинули три
групи по шість осіб у кожній. Літаки відлітали
з летовища на Кіпрі. Одну групу скинули між
Львовом і Тернопілем, другу — недалеко від
верхів’я Пруту, біля Коломиї, і третю — в ме­
жах Польщі, коло початків Сяну. Щоб уник­
нути дублювання та перекриття районів, ан­
глійці й американці обмінювалися точною ін­
300 формацією відносно часу та географічних коор-
динатів своїх операцій. Не знаю, що трапилося
з цими групами. Та про це, мабуть, нетяжко
догадатися.
Років через вісім я прочитав про загадкове
вбивство Бандери в Мюнхені в американській
зоні окупації Німеччини. Може бути, незважа­
ючи на відважні виступи англійців в оборону
його, останнє слово в цьому ділі сказало ЦРУ…»
Зрадник англійського народу і шпигун мос­
ковських імперіялістів пише дуже обережно й
натяками про злочини, які він зробив. Натомість
московська пропаганда намагається ОУН і Про­
відника Бандеру показати як чужинецьких
аґентів-шпигунів. К ҐБ докладно знає, що в бо­
ротьбі за визволення свого народу українські
патріоти шукають союзників і будуть шукати,
та для своїх цілей будуть використовувати всі
нагоди й можливості. Большевицького ватажка
Улянова-Лєніна німецький генеральний штаб
під час війни з царською Московщиною перевіз
із Ш вайцарії до Швеції в запльомбованому ва­
гоні. Лєнін отримав від кайзерівської Німеччи­
ни кількадесять мільйонів марок на розбудову
комуністичної партії.
Випадок з московським шпигуном Фільбе
нас вчить, щоб ми були обережними, бо Мос­
ква своєю агентурою і дезінформацією нам
301 шкодить також через інші народи і держави.
Московський шпигун Кім Фільбе рівночасно
поширює дезінформацію, де він пише нібито
про «загадкове» вбивство Бандери. Він намага­
ється кинути підозру на американське Цен­
тральне Розвідувальне Управління. Після суду
над аґентом К ҐБ Сташинським ні для кого ні­
чого не має загадкового в справі вбивства Бан­
дери. Аґент К ҐБ Сташинський виконав злочин
на доручення ЦК КПСС і за цей злочин був
нагороджений урядом СССР орденом «Черво­
ного прапору».
Одно завдання повинно зробити американ­
ське ЦРУ, — переглянути свої звіти, що їх ро­
бив Фільбе (аґент КҐБ) з московськими імпе-
ріялістами з метою дезінформації проти рево­
люційної ОУН.

Категорія: С. Мечник - Від опричнини до КҐБ. Духовність московського імперіялізму

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.