Батій Я. О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.

Северин Наливайко

(7-1597)
Ні дату, ні місце народження, ні походження
знаменитого гетьмана визначити неможливо. Він
народився на початку 60-х років 16 століття чи то
у Кам@нці-Подільському у родині чинбаря, чи
то в Гусятині, де батько майбутнього гетьмана
мав садибу з невеликою ділянкою й займався
кушнірством. Хоч би що там було, Северин от­
римав непогану освіту; коли хлопець підріс, він
подався до Острогу — міста, яке на той час вва­
жалося визнаним центром богослов® і освіти
в Україні, і деякий час жив у свого брата-
священика Дем’яна. Той допоміг молодшому
брату продовжити навчання. Щоправда, май­
бутній гетьман більше цікавився не філософією,
а військовою справою і відзначався запальною
вдачею, до того ж, з юнацьких років брав участь
у боротьбі проти татарських орд на Поділлі
і Брацлавщині, ходив у походи проти турків і та­
тар до Криму, Молдови, певний час жив на Січі.
Незабаром Наливайко влаштувався на службу
до князя Костянтина Острозького, і став
ротмістром його особистої охорони. Але на цій
посаді протримався він недовго. На Поділлі
і Брацлавщині якраз почати діяти нові загони
повстанців — селян і козаків, тож Северин поки­
нув службу і подався туди, де запахло війною.
Він приєднався до одного з найбільших по-

Б. Карабулін. «Взяття Луцького замку
Северином Наливайком»

встанських загонів і невдовзі очолив його.
А коли 1594 року, очікуючи чергового набігу
татарської орди, Наливайко став збирати під
свою руку козаків і селян, він раптово отримав
величезну підтримку: до нього приєднався но­
вий гетьман Григорій Лобода. Тож у червні 1594
року гетьман і повстанський ватажок разом ви­
рушили до Дніпра. Турки і татари зазнати
страшної поразки, і через кілька тижнів Лобода
і Наливайко повернулися в Україну; їхня
військова здобич була величезною, козаки вез­
ли із собою, насамперед, зброю та чотири тисячі
коней.
У цей же час на зборах у Брацлаві польська
шляхта вирішила покінчити з наливайківцями,
які «бунтують народ». Але місцеве населення
вчасно попередило повстанців. Наливайко ви­
рішив не тікати, як йому радили, а першим за­
вдати удару ворогові. Проти ночі на 16 жовтня
1594 року його загін напав на Брацлав і пере­
бив тамтешню шляхту. Удача була на боці
повстанців, їхній авторитет стрімко зростав.
Згодом Наливайко і Лобода зібрали у Барі раду
керівників загонів і видали універсали, якими
закликали селян та .міщан озброюватися. Союз­
ники вирішили підняти повстання проти маг­
натів по всій Україні, щоб раз і назавжди позба-
Розмах повстанського руху налякав короля
Сигізмунда III, і він спішно відкликав із Молдо­
ви, де саме вирішувалась доля молдавського
трону, відомого полководця гетьмана Жол-
кевського з величезним військом. Польський
гетьман перетнув шлях козакам неподалік
Синіх Вод. Однак повстанці оминули цей кор­
дон, сподіваючись на допомогу від гетьмана
Лободи, хоча той не поспішав, бо вів таємні
перемовини з Жолкевським. Допомога прийшла
з іншого боку. Наприкінці березня 1596 року до
Трипілля, де зупинився Лобода, прибув зі сво­
їми козаками Матвій Шаула. Тепер об’єднана
армія могла б легко завдати нищівної поразки
королівському війську. А оскільки Лобода явно
не горів бажанням діяти, козаки відібрали
в нього гетьманство і передали булаву Шаулі.
Новий гетьман тут же вирушив на з ’єднання
з Наливайком.
Сигізмунд III
витися панування іноземців. Тож навесні 1595
року на Київщині, Переяславщині, Поділлі,
Волині діяло вже кілька десятків загонів, що на­
раховували близько 12 тисяч повстанців. Але
єдності між ватажками не було, і кінець кінцем
повстанське військо розділилося: Лобода виру­
шив до Черкас, а Наливайко — на допомогу по­
встанцям Волині, а потім із боями захопив
білоруські міста Бобруйськ і Могильов.
Козаки знищили залогу Білої Церкви і по­
чали відходити до Трипілля. Жолкевський ки­
нувся навздогін, і 24 березня неподалік від
Білої Церкви, в урочищі Гострий Камінь,
відбулася вирішальна битва. Бій був запеклий,
обидві сторони понесли величезні втрати, але
перемоги не виборов ніхто. Матвій Шаула був
тяжко поранений, і замість нього козаки обра­
ли новим гетьманом Наливайка. Після цього
повстанці рушили до Трипілля, а Жолкев­
ський повернувся до Білої Церкви, де спо­
дівався дочекатися підмоги.
15 травня козаки дісталися річки Сули, але
шлях їм перекрив один із загонів Жолкевсько-
го. Повстанці відійшли до річки Солониці
і в одному з її урочищ обладнали укріплення,
оскільки потрапили в оточення. Протягом двох
тижнів, починаючи від 16 травня 1596 року,
вони тримали оборону. Обидві сторони втра­
тили багато вояків, серед козаків почався го­
лод, а поляки помирали від спраги. Жолкевсь­
кий знову послав Лободі пропозицію видати
Наливайка та інших керівників руху, а самому
здатися на милість короля. У козацькому таборі
дізналися про це, звинуватили Лободу в зраді
і зопалу відтяли йому голову. Наливайка ж зви­
нуватили в тому, що він завів повстанців у паст­
ку, скинули його з гетьманства і вручили була­
ву Кшиштофу Кремпському.
Після двох діб запеклих боїв козаки
зібралися на раду і згодилися віддати полякам
Наливайка та інших ватажків. У таборі
повстанців почалася усобиця, колишнього
гетьмана схопили і зв’язаним привели до Жол-
кевського. Разом із Наливайком, до рук по­
ляків потрапили найближчі соратники Севе-
рина — Шаула, Шостак, ще кілька старшин.
8 червня 1596 року повстанці склали зброю
і були жорстоко знищені королівським вій­
ськом. Лише загону на чолі з Кремпським вда­
лося пробитися крізь ряди польського війська
й відійти на Запорожжя.
Наливайка тримали у в@зниці у Варшаві
протягом року, безперервно піддаючи торту­
рам. 11 квітня 1597 року знаменитого козаць­
кого ватажка жорстоко стратили, виставивши
знівечене тіло на острах населенню. Це не по­
діяло — справа Северина була згодом підхоп­
лена його наступниками.

Категорія: Батій Я. О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.