Батій Я. О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.

Богдан-Зиновій Хмельницький

(1596-1657)
М. Івасюк. «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ»
Ми не так уже й багато знаємо про тих діячів,
які в минулому істотно вплинули на перебіг
історичних подій в Україні. Частіше це самі тільки
легенди та окремі документи. Але справжнє життя
завжди ширше, багатше та складніше за історичні
хроніки і спогади соратників. Недарма сказано
давнім мудрецем, що судити нас будуть за спра­
ви наші… Богдан-Зиновій Хмельницький, який
провів глибоку межу поміж добами української
історії і заклав підвалини Української Козацької
Держави, не є винятком із цього правила.
Власне, до 1647 року ми не знаємо майже
нічого достовірного про його життя. Невідомо
навіть, де й коли саме народилася ця людина.
Традиційно роком народження Богдана Хмель­
ницького вважається 1596 — це вирахувано за
відомостями венеціанського посла Нікколо Са-
гредо; той у 1649 році у рапорті до венеціанської
сеньйорії зазначив, що Хмельницькому 54 ро­
ки. Свій день народження Богдан святкував
27 грудня за старим стилем. Не знаємо ми й того,
з якої родини та навіть з якої частини України
походив Хмельницький. Найбільш розповсю­
дженою є версія, що Богдан Хмельницький по­
ходив з українців шляхетського роду, бо протя­
гом життя він користався гербом «Абданк». Але
чи був він шляхтичем взагалі? Тому нема доку­
ментальних підтверджень. Батько знаменитого
гетьмана, Михайло Хмельницький, служив у ко­
ронного гетьмана Жолкєвського, а потім у його
зятя Яна Даниловича. У 1620 році, під час походу
на Молдавію, він загинув у битві з татарами під
Цецорою. Мати Богдана, скоріше за все, була ко-
Богдан Хмельницький
зачкою. Можливо, її звали Агафія. Після смерті
Михайла Хмельницького вона взяла шлюб із
шляхтичем Ставецьким і народила ще одного
сина, Григорія.
Звідки ж походить рід Хмельницьких? Із
Хмельника, Хмелева, Хмеліва, Хмельного чи
Хмелівки? Черкаси, Жовква, Суботів, Чигирин
та Переяслав досі не вирішили суперечку, на
околицях якого ж із цих міст побачив світ зна­
менитий «батько Хмель». Історики також не ма­
ють переконливої відповіді на це запитання.
Хоча рід Хмельницьких і був незаможним,
Богдан отримав початкову домашню освіту,
а потім продовжив навчання в парафіяльній
школі при якомусь із київських монастирів.
Приблизно в 1609 році за допомогою київського
воєводи Станіслава Жолкєвського батько май­
бутнього гетьмана влаштував сина до Львів­
ської єзуїтської колегії, де викладав відомий
теолог, письменник і проповідник Андрій Ґон-
цель-Мокрський. Через п’ять-сім років Богдан
набув неабиякі знання із всесвітньої історії, до­
сконало оволодів латинською та польською мо­
вами, а пізніше вивчив ще турецьку, кримсько­ татарську, французьку. Коли Хмельницький
подався до лав реєстрового козацтва, теж
невідомо. Але він брав участь у тому поході,
в якому загинув його батько, і потрапив у ту­
рецький полон. У Стамбулі Хмельницький ви­
конував обов’язки перекладача при одному
з командувачів турецького флоту. У 1622 році
майбутній гетьман утік із полону (за іншою
версією, його викупила мати). У деяких сучас­
них дослідженнях висловлюється думка про те,
що козаки, які знали й шанували Михайла
Хмельницького, виділили кошти на викуп сина
свого давнього товариша.

Факсиміле підпису Б. Хмельницького
А далі — пробіл у цілих 15 років. Жоден із
переказів про подвиги Хмельницького в 1622—
1637 роках не має документального під­
твердження. Скоріше за все, у 20-х роках 17 сто­
ліття Богдан служив у Чигиринському полку
і брав участь у численних військових походах
козаків проти татар і поляків.
У 1625—1627 роках Богдан одружився
з Ганною Сомківною, козачкою з Переяслава,
і оселився на батьковому хуторі Суботів біля
Чигирина. А 1637 року ім’я майбутнього геть­
мана вже згадується серед імен вищої козацької
старшини. Як військовий писар, він брав
участь у повстанні проти Польщі і 24 грудня
1637 року поставив свій підпис під докумен­
том про капітуляцію. Наступного року Богдан
увійшов до складу козацького посольства до
короля Володислава IV. Коли ж у 1638 році
Польща скасувала автономію Війська Запо­
розького, Хмельницький втратив високу пи­
сарську посаду і став звичайним сотником Чи­
гиринського полку.
Десь у другій половині 40-х років 17 сто­
ліття Хмельницький зав@зав контакти з укра­
їнською шляхтою та вищим православним
духовенством, бо польські магнати, супро­
тивники короля Володислава, м’яко кажучи,
Т. Шевченко. «Церква Богдана» у Су ботові»
Хмельницького не любили. А з 1633 року на
Чигиринщині володарювали коронний геть­
ман Станіслав Конєцпольський і його син, ко­
ронний хорунжий Олександр. Вони знайшли
спільну мову з чигиринським підстаростою Ча-
плинським, який мав особисті рахунки з Бог­
даном Хмельницьким, і намагалися забрати в
«батька Хмеля» маєток у Суботові. І це попри
те, що Хмельницький мав на нього королівський
привілей. Чаплинський зруйнував хазяйство та
пограбував майно Богдана, а слуги підстарости
того ж дня важко побили малого сина майбут­
нього проводиря козацтва. Наступного року
Богдан втратив дружину, мати його шістьох
дітей, яка не витримала життєвих тягот і перед­
часно померла. Наприкінці 1647 року гетьман
Конєцпольський наказав ув® з нити й стратити
Хмельницького. І тільки своєчасне втручан­
ня чигиринської старшини врятувало «батька
Хмеля» від передчасної загибелі.
У 1645 році Богдан разом із козацьким
загоном опинився на службі французького
уряду; можливо, тоді Хмельницький брав
участь в облозі Дюнкерка і познайомився
з принцом Конде. До речі, «товариство»
майбутньому гетьману в цьому поході
складав легендарний козацький ватажок
Іван Сірко. А у квітні 1646 року до Хмель­
ницького по допомогу звернувся король
Володислав IV, який саме готував вій­
ськову коаліцію проти Туреччини. Наприкінці грудня 1647
року Богдан Хмельницький
зібрав невеличкий загін козаків
(десь до 500 шабель) і подався
на Запорожжя. Там його було
обрано за гетьмана, і «батько
Хмель» вирушив на Низ
Дніпра. Власне, це був початок
нового козацького повстання,
яке переросло у національно-
визвольну війну. Богдан
Хмельницький закликав
населення України боронити
власну землю і віру предків від
зазіхань «клятих ляхів»…
Політичну та військову допомо­
гу у війні проти Польщі Хмельниць­
кий отримав від Туреччини й Криму. Після
перемоги у битвах під Жовтими Водами, Кор­
сунем і Пилявцями (1648) спалахнуло всена­
родне повстання українського народу проти
польської шляхти. Тоді ж Львів і Замостя по­
трапили в козацьку облогу, було визволено
з-під влади Польщі значну частину території
України.
На Різдво 1648 року Київ зустрічав «батька
Хмеля» як «пресвітлого володаря й князя Русі».
Гетьман мріяв про створення нової козацько-
гетьманської держави, але її ще треба було роз­
будовувати, щоб забезпечити визнання й належ­
не місце серед європейських держав. Власне,
досягненню цієї мети Богдан Хмельницький
Переяславська Рада 1654 року
присвятив решту свого життя.
Блискучий стратег і тактик, сла­
ветний військовий організатор,
Хмельницький за короткий час
створив професійне українське вій­
сько, кількість якого перевищила
300 тисяч осіб. Це військо стало
основою безпеки нової української
держави й першорядною збройною
силою в усій Європі.
Щоб позбавитися зазіхань
Речі Посполитої, забезпечити між­
народне визнання України та
військову допомогу сусідів, «бать­
ко Хмель» створив три могутні
коаліції. Першою з них вважаєть­
ся українсько-кримсько-турецька
(1647—1648), яка нейтралізува­
ла небезпеку з боку польсько-
московського союзу. Але
Туреччина поводилася па­
сивно, а кримський хан
усього за рік примудрився
тричі зрадити українців,
тому Хмельницький по­
чав шукати нових зв’язків. Друга коаліція,
українсько-московська, була укладена в Пе­
реяславі в 1654 році; згідно з нею, Україна
ввійшла до складу Московської держави на
конфедеративній основі. Частина вищого україн­
ського суспільства, козацька старшина, духів­
ництво, київський митрополит не підтримали

Прапор Богдана
Хмельницького —
гетьмана Війська
Запорозького
цієї угоди й відмовилися присягати цареві. На
жаль, коаліція з російським урядом не принес­
ла Україні тих воєнних і політичних вигід,
задля яких її було створено. У 1656 році цар
підписав у Вільно договір між Московією та
Польщею. Представники від України в пере­
говорах участі не брали, хоча мова йшла, фак­
тично, про подальшу долю їхньої країни. Та­
ким чином, Росія зі свого боку зрадила
Переяславські домовленості.
Третя антипольська коаліція (1656—1657)
передбачала створення союзу між Україною,
Швецією, Семигородом, Бранденбургом, Мол­
давією та Валахією. Її результатом мало стати
убезпечення існування великої незалежної
держави (в межах території України та Біло­
русі) під владою гетьмана й Війська Запорозь­
кого. До того ж, «батько Хмель» волів оста­
точно ліквідувати Річ Посполиту. Москов­
ський уряд не бажав такого плину подій, тому
доклав усіх зусиль, щоб перешкодити успіхові
цієї коаліції.
Будуючи козацько-гетьманську державу,
Хмельницький виявив себе як державний діяч
світового рівня у всіх галузях державотворчо-
сті — військовій, адміністративній, судовій,
фінансовій, економічній та культурній. Він
створив державний апарат, виховав когорту
військових і цивільних керівників. Створена
ним за короткий строк в екстремальних умовах
нова держава характеризувалася високим
рівнем демократизму й функціонувала на заса­
дах самоврядування. Найскладніші питання
державного життя, а також поточні справи
вирішував особливий дорадчий орган — Рада
Генеральної старшини. А всі рішення, що сто­
сувалися Запорозької Січі, приймала Рада
Корсунська битва
січової старшини на чолі з січовим отаманом.
Полкові ради, крім вирішення поточних пи­
тань, обирали за участю рядових козаків полко­
ву старшину та полковника.
«Батько Хмель» активно займався розпов­
сюдженням освіти в Україні. Він запровадив
ефективну податкову систему, збирався налаго­
дити карбування власних грошей, організував
ефективну і розгалужену службу безпеки, вста­
новив і підтримував дипломатичні стосунки
з багатьма країнами Європи. Польща, Туреччи­
на, Молдова, Волощина, Австрія, Швеція, Італія,
Трансільванія визнали тогочасну Україну як
суб®кт міжнародного права.
Здоров’я гетьмана залишалося непохит­
ним протягом десятків років. Він почав хворі­
ти тільки незадовго перед смертю. 27 липня
(6 серпня за новим стилем) 1657 року великий
гетьман пішов із життя, не зробивши всього,
про що мріяв. Сталося це в Чигирині. Його по­
ховали в Суботові в Іллінській церкві, яку
Хмельницький збудував власним коштом.
Т. Шевченко. «Смерть
Богдана Хмельницького»

Категорія: Батій Я. О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.