Батій Я. О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.

Максим Кривоніс

(? -1 6 4 8 )
Козацький ватажок, лиснянський полков­
ник, один із керівників козацько-селянських по­
встань в Україні під час Хмельниччини, учасник
Корсунської битви, літньої подільської кампанії,
осінньої волинсько-галицької кампанії 1648
року… Здається, про таку людину має бути
відомо все. Але насправді біографічні дані про
Максима Кривоноса вкрай обмежені. Про жит­
тя відомого ватажка до початку повстання
взагалі нема ніяких відомостей! Навіть справ­
жнє прізвище полковника, дата його народжен­
ня і походження невідомі. Існує тільки припу­
щення, що батьком Максима був міщанин або
священик із Могильова чи з Острога. Автор же
памфлету, який у ті часи з’явився в Німеччині,
взагалі вважав Кривоноса вихідцем із Шотлан­
дії, а прізвисько Кривоніс — перекладом відомої
шотландської фамілії Камерон, яка насправді
означає «кривий ніс».
Наприкінці червня, коли все Поділля
буквально палало, там з@вився з влас­
ним полком польський князь Єре
мія Вишневецький. З лубенських
володінь цього нащадка знаме­
нитого Байди викурили задні­
провські повстанці, тож князь
подався до родових волинсь­
ких маєтків, а по дорозі ви­
рішив розпочати каральні дії
проти бунтівного населення
Поділля. Прибічники Криво­
носа у відповідь стали вини­
щувати католиків і євреїв, яких
уважали поплічниками ворога.
Богдан Хмельницький у цей час
намагався укласти з Річчю Поспо­
литою перемир’я, але війна на Поділлі Ј
Карикатура на Максима Кривоноса
з німецького памфлету середини 17 ст.
не дозволяла йому це зробити. Розлючений
«батько Хмель» звинуватив у зриві мирної уго­
ди Кривоноса і Вишневецького разом, але обид­
ва вояки тільки кивали один на одного. Князь
Єремія палав гнівом: «Краще вмерти, ніж
дозволити поганству й гультяйству
панувати над нами». У відповідь
козацький полковник писав
князю Заславському: «Вже ми
не хотіли пустошити землі
польської, тільки уївся нам
князь Єремія: людей мор­
дував, стинав, на палю
садив — скрізь, в кожнім
місті серед міста шибени­
ця, а тепер виявляється, що
на палі були невинні люди…
Коли ваша милість пришлеш
на певний час до нас послів —
я можу затриматись, а коли не
буде — мушу боротися».
мія Вишневецький

Відома дослідникам українського минулого діяльність цього козацького ватажка тривала
усього протягом кількох місяців 1648 року. Але що то була за діяльність! Під час Корсунської
битви Максим Кривоніс командував передовим полком козацької армії, а потім став першим
полковником тільки-но створеного Лиснянського полку. У червні 1648 року він очолив загони
повстанців на Поділлі і спромігся сформувати з них справжню армію, з якою захопив міста
Ладижин, Бершада, Тульчин, Вінниця та ряд інших. Слід зазначити, що відомий ватажок
повстанців називав себе «полковником Війська Запорозького», але власного територіального
полкового округу не мав, хоча під його владою було кілька інших полковників.

Гетьман України, дізнавшись про ті сло­
ва обох боків, офіційно заявив польським
комісарам, призначеним для укладення пе-
ремир®: особисто він не дозволяв Криво­
носу завізувати бої, руйнувати міста і села;
мовляв, усе це полковник учинив на власний
розсуд. Натомість Хмельницький пропону­
вав закликати до розуму жорстокого князя
Єремію. Насправді ж «батько Хмель» нічого
проти козацького ватажка не мав і всіляко
його підтримував — але й не відмовлявся від
досягнення власних політичних цілей. У вся­
кому разі, у серпні 1648 року армія Кривоноса
з®дналася з головними силами Хмельницько­
го; керівник повстанців узяв активну участь
у поході гетьмана під Львів і Замостя, хоча су­
перечок і гострих конфліктів між Хмельниць­
ким і полковником-відчайдухою вистачало.
Одного разу розлючений гетьман навіть звелів
арештувати Кривоноса й прикути його лан­
цюгом за шию до гармати. Однак через день
Кривоніс знову розгулював вільно, начебто
нічого і не сталося. Коли ж розпочалася Пиля-
вецька битва, Кривоносу було доручено керу­
вати лівим крилом козацької армії.
При облозі Львова козаки Максима Криво­
носа спромоглися захопити Високий Замок
і фактично узяли під контроль усю місцевість.
А під Замостям сама тільки чутка про те, що там
з’явився знаменитий ватажок повстанців, ви­
кликала в польському стані острах і вагання.
16—18 липня 1648 року 50 тисяч пов­
станців на чолі з Кривоносом билися під
Константтовом із польськими полками
Осінського, Корицького, Суходольського,
Тишкевича, Вишневецького. Поляків нара­
ховувалося ледь бічьше 10 тисяч, проте
вони були професійними військовими. Роз­
люченому, але неорганізованому, невмілому
натовпу протистояча відбірна регулярна
армія. Але поляки змушені були відступити
до Збаража. Кривоніс тим часом зібрав
своїх людей і 25 липня приступом узяв Бар.
Після цього все Поділля потрапило під кон­
троль відчайдушного ватажка. А падіння
Полонного і Бара спричинило справжню
паніку серед вищих урядовців Польщі.
Видатний полководець-самородок Максим
Кривоніс пішов із життя зовсім неочікувано —
під час облоги Замостя. Причина його смерті
невідома й досі. Польський історик Тадеуш
Кшонстек вважав, що повстанського ватажка,
який поступово набирав популярності, убили
за таємним наказом Богдана Хмельницького;
мовляв, гетьман почав бачити в Кривоносі не­
безпечного конкурента. Але ця версія не має
документального підтвердження. Існує також
припущення, що козацький ватажок помер від
рани, отриманої в бою. Але найбільш пошире­
ною є думка, що в могилу Кривоноса звела чу­
ма, яка саме розпочалася в Замості.

Категорія: Батій Я. О. - Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.