Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Замість висновків

Завершуючи в даній праці практично невичерпну проблему, яка
вимагає серії монографічних досліджень, ми привертаємо увагу до неї
молодих дослідників, застерігаючи їх від спрощеного трактування явища.
Адже не можна таке складне явище, як міфологія, тяглі сть якої визначається
десятками тисячоліть та строкатістю виявів у ту чи іншу епоху, пояснити
одним-двома дослідженнями. Дослідник щонайбільше може описати явище
на даному часовому відрізку, і якщо він обачний, уникатиме глобальних
висновків, переносячи свої спостереження на інші епохи, на матеріал інших
народів. Ще більшої обачності вимагає реконструкція міфів, яка не може
вважатися власне науковою проблемою, перебуваючи на маргіналіях
наукових досліджень. Бо якщо до реконструкції долучити роботу уяви
дослідника та вседозволеність, то результат буде плачевний. Для науки,
звичайно.
Що ж робити тим національним наукам, які не мають науково
надійного джерельного матеріалу? У всякому разі не варто вдаватися до
«божого підступу», до містифікації (як називав цей процес І.Франко), до
якої вдавалися письменники тих народів, у яких героїчного епосу не
було, але дуже вже їм хотілося долучитися до тих народів, які мали таку
поетичну героїчну історію. От і сьогодні наші неперебірливі дослідники
створюють «фантоми»-містифікації, які не те що не прояснюють суті
проблеми, але [цс більше її затемнюють. Щоб якось наблизитися до
методологічно вірних реконструкцій міфів, використовуючи сучасний
матеріал, треба бодай володіти такою ерудицією, якою володів Ф.Буслаєв,
О.Вессловський, М.Костомаров, О.Потебня, О.Лосєв, М.Сумцов, І.Франко
та інші корифеї науки. Та погляньмо, наскільки обережно ці вчені підходили
до вирішення надскладної проблеми, спираючись на той джерельний матеріал,
який міг забезпечити орієнтовно вірні спостереження і висновки.
М.Костомаров, наприклад, зосередив увагу на мові міфів — символах;
О.Потебня досліджує не міфологію загалом, а лише генезу окремих міфем,
що зберегли деякі ознаки міфології у мові і фольклорі; М.Сумцов
досліджує символіку тих шарів культури, що зберегли архаїку як
пережиток і в найпершу чергу — обрядів, окремих побутових реалій;
В.Гнатюк здійснює опис середньовічних уявлень і вірувань, не осмілюючись
на широкі узагальнення. І хоч називає свою популярну працю «Нарисами
української міфології», його дослідження є далеким від міфології, бо між
46
Загальнометодологічні аспекти
демонологією і міфологією пролягає велика дистанція. І ще звернім увагу,
наскільки обережним був у своїх оцінках давньої української культури
М.Грутпсвський, який при дослідженні витоків усної народної творчості
не вживав термін «міфологія», оскільки, на погляд вченого, міфологія і
фольклор мають різний зміст [93]. Принагідно звернімся до однієї з
фундаментальних праць О. Потебні («Из записок по теории словесносте»),
у якій автор переважно на мовному матеріалі аналізує взаємини «мислення
поетичного і міфічного»[94]. І хто знає, наскільки б ми просунулися
вперед у дослідженні міфології, якби не більшовицька навала, що поставила
собі за мсту знову загнати нас у нормований державним апаратом спосіб
існування і думання.
Дехто може подумати, що автор цих рядків закликає припинити
дослідження давніх витоків нашої культури, або ж замкнутися на власному
матеріалі. Цього ми аж ніяк не прагнемо: максимально спираймося і на
зарубіжні, і на національні досягнення в дослідженні міфології — відповідно
до їх науково обгрунтованої раціональності. Але ж не мавпуймо
зарубіжних вчених, праці яких настільки строкаті, протиречпві, що спочатку
необхідно у цьому нагромадженні уважно розібратися, і не екстраполювати
його бездумно па наш джерельний матеріал, який має власні іманентні
методологічні орієїттири. Очевидно, нам варто зосередити увагу на
продовженні наукових традицій, започаткованих М.Костомаровим,
О.Потебнею, М.Сумцовим, 1.Франком, М. Гру шевським, К.Грушсвською,
В.Петровим та ін. Підкреслюємо: «на продовженні наукових традицій», а
не бездумному цитуванні положень праць названих вчених, багато з яких
сьогодні вимагають коригування, суттєвого доповнення. Матеріалу,
особливо з археології, маємо більш, ніж достатньо. Якщо ж долучити
сюди дані мови, фольклору, етнографії, то успіхи можуть бути більш,
ніж обнадійливими. Вирішувати ці проблеми можна лише колективними
зусиллями..

Категорія: Степан Мишанич. Фольклористичні та літературознавчі праці: Том 1.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.