Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 6. Афікси. Типи афіксальних морфем

загрузка...

Афікси (від лат. affixus — прикріплений) є носіями слово-
твірного і граматичного значень слова, тобто уточнюють речове
значення кореня, видозмінюють основне лексичне значення, тоб-
то слугують засобом творення похідних слів або вказують на
відношення його до інших слів, виступаючи засобом творення
форми того самого слова. Афікси мають певні, закріплені за ними
в мові значення і виступають з цими значеннями у низці слів
або у тій самій граматичній формі слова як показник цієї форми.
Наприклад: у словах робітниця, учениця суфікс -иц- виражає
словотвірне значення вказівки на особу за родом діяльності ра-
зом із флексією -а{я), що оформляє ці іменники і виражає озна-
ки жіночого роду однини називного відмінка.
Значення афіксів виявляється не самостійно, а в єдності з
коренем слова. Саме тому можлива омонімія афіксів. Вони
здатні поєднуватися з коренями слів різних словотвірних типів,
наприклад: суфікс -ик у словах Івасик, коник, гвинтик; пре-
фікс при- у словах присмерк, пришкільний, привітати.
Афікси послідовно розрізняються за місцем і роллю у слові.
10За місцем у слові виділяють префіксальні і постфіксальні
морфеми.
Префікс (від лат. ргае — попереду і fixus — прикріпле-
ний) — морфема, що стоїть перед коренем, наприклад: про-
славитися, над-будова, на-земний.
Постфікс (від лат. post — після і fixus — прикріплений) —
це афікс, прикріплений після кореня.
До постфіксів належать суфікс, флексія і власне постфікс.
Суфікс (від лат. suffixus — підставлений) — це морфема,
що займає місце відразу після кореня, поряд із ним, наприклад:
спів-ак, літ-н-ій, віт-а-ти.
Флексія, або закінчення, — це афікс, який займає кінцеву
позицію в змінюваному слові, слугуючи показником синтак-
сичних відношень між пов’язаними словами в словосполученні
і реченні. Наприклад, у словосполученнях глибок-е озеро,
перш-а груп-а закінчення вказують на зв’язок залежних від
іменників прикметника і числівника.
Власне постфікс — це афікс, що знаходиться в абсолютно-
му кінці слова, після закінчення і виконує словотворчу і грама-
тичну роль. Наприклад, постфікс -ся — це змертвіла давня
форма знахідного відмінка зворотного займенника себе, що за-
знав десемантизації. Він приєднується до дієслів як слово-
творчий афікс і водночас надає їм зворотного або пасивного
значення: учити — учитися, писати — писатися.
Конфікс — це поєднання префікса і постфікса, які спільно
функціонують у процесі словотворення. Конфікси ще називають
циркумфлексами, тому що вони оточують корінь з обох боків
одночасно: рукав —> нарукавник, глина —> суглинки, брова —•>
надбрівний, стовп —> остовпіти, літній —•» по-літньому.
Інтерфікс (від лат. inter — між і fixus — прикріплений) —
це афікс, що стоїть між двома (або більше) основами у склад-
них словах — композитах.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.