Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 7. Словотворчі (деривативні) і граматичні афікси

загрузка...

За функцією в слові афікси поділяються на с л о в о —
т в о р ч і ( д е р и в а т и в н і ) і г р а м а т и ч н і . Слово-
творчі афікси слугують для уточнення речового значення коре-
ня. Цю роль можуть виконувати суфікси, префікси і постфікси.
11С у ф і к с як словотворчий засіб відрізняється від інших
морфем низкою ознак. Він чутливо реагує на вибір твірної
основи і своє значення реалізує лише у зв’язку з кореневою
морфемою. Так, суфікси -от(а), -їсть, -изн(а) можуть вира-
жати значення узагальненої ознаки, властивості, абстрактного
поняття в єдності з коренями прикметників, які позначають
конкретні ознаки або властивості предметів: добр-от-а <—доб-
р-ий, хоробр-ість <— хоробр-ий, крут-изн-а <— крутий.
Суфікс, приєднуючись до кореня твірної основи, уточнює чи
видозмінює поняттєвий зміст похідного слова і водночас є по-
казником (разом із закінченням) належності його до певної
частини мови. Саме суфікс виявляє здатність переводити ос-
нову слова з одного розряду (частини мови) в інший. Напри-
клад: зима — зимувати (суфікс -ува перевів основу іменни-
ка до дієслів); списати — список (похідний від дієслова імен-
ник утворено суфіксом -ок); мужній — мужньо (суфікс -о
переводить основу прикметника до прислівників).
П р е ф і к с відрізняється від словотворчого суфікса тим,
що він не впливає на морфологічне оформлення слова; при-
єднуючись не до кореня, а до цілого слова, префікс не може
переводити основу з однієї частини мови в іншу. Наприклад:
весна — провесна, давній — прадавній, ходити — заходи-
ти, звично — незвично.
Значення префіксів чіткіше окреслене порівняно з суфікса-
ми, вони більш стандартизовані, спрямовані на вираження про-
сторових, часових, кількісних та інших ознак, що характеризу-
ють дії, процеси, стани, предмети: від’їхати, рознести, забіг-
ти, перебрести, побігати, познаходити, доісторичний,
надпотужний, заглибокий, надхмарний, безмір, просинь,
недавній, недовго.
Префікси не закріплені за частинами мова, тому багато з них
можуть уживатися як словотворчі засоби в різних класах слів,
наприклад: заходити і завеликий, прадід і прадавній, про-
голосити і проректор, несила, несильний і несильно.
Власне постфікси виступають із словотворчою функцією у
дієсловах, займенниках і прислівниках.
Постфікс -ся приєднується до дієслів як словотворчий афікс
і водночас надає їм зворотного або пасивного значення: купа-
ти — купатися, хотіти — хотітися, сидіти — (не)си-
дітися.
12До постфіксів зараховують також афікси, похідні від часток,
які мають значення неозначеності істоти, предмета, ознаки або
обставинної характеристики дії, стану: хто-небудь, що-небудь,
будь-що, який-небудь, будь-де, де-небудь, хтозна-як, хто-
зна-відколи, абикуди, деколи.
Вони приєднуються до питально-відносних займенників або
займенникових прислівників на початку (будь-хто, будь-що,
будь-який, будь-де, будь-коли, хтозна-хто, хтозна-як,
хтозна-відколи) або в кінці слова (хто-небудь, чий-небудь,
котрий-небудь, де-небудь, звідки-небудь).
На відміну від дієслівного постфікса -ся (-сь), який відіграє
класифікуючу роль (оформляє і розрізняє активні й пасивні,
зворотні і незворотні дієслова), такі постфікси не розрізняють
частин мови. Тому їх можна характеризувати як аглютинативні,
стандартизовані афікси, спеціалізовані на вираженні граматич-
них значень слів.
Особливим різновидом словотворчих афіксів є і н т е р —
ф і к с и , що виступають для зв’язку двох (або більше) коренів
у складному слові. В українській мові роль інтерфіксів вико-
нують голосні о, є (є). їх називають сполучними, або словотвір-
ними, голосними. Наприклад: лісотундра, першодрук, само-
рух, сонцепоклонник, працездатний, життєрадісний.
Різновидами інтерфіксів є частини складних і простих слів,
які з’являються між коренями, коренем і суфіксом у ролі «про-
кладки», що зумовлено правилами сполучуваності фонем на
стику морфем, милозвучності тощо. Такими, наприклад, є го-
лосні або сполучення голосного з приголосним у складних
словах: кількадобовий, десятиденний, двох’ярусний. У при-
кметниках, утворених від складних числівників, може бути кілька
інтерфіксів (за походженням це колишні закінчення числів-
ників), наприклад: сімдесят-и-чотирь-ох-річний чоловік,
ст-а-двадцят-и-п’ят-и-кілометрова відстань, чотирь-ох-
тисячп ят-и-сотрічна давність.
До деривативних афіксів близькі так звані а ф і к с о ї д и,
що є початковими або кінцевими елементами складних слів.
Початкові елементи складних слів називають п р є ф і к с о ї —
д а м и: багато, велике, гідро, енерго, метео, ново, повно,
само, свіжо (багаторазовий, великоваговий, гідропоніка,
енергоносій, метеостанція, нововведення, повнометраж-
ний), а кінцеві елементи — с у ф і к с о ї д а м и : бальний, бо-
13кий, дайний, грійка, думець, лов (п’ятибальний, червонобо-
кий, життєдайний, тілогрійка, однодумець, птахолов).
Г р а м а т и ч н і а ф і к с и слугують для творення форм
того самого слова. Розрізняють формотворчі і словозмінні гра-
матичні афікси.
Ф о р м о т в о р ч і а ф і к с и — суфікси і меншою мірою
префікси — відрізняються від словотворчих (деривативних) тим,
що беруть участь в актах формотворення, взаємодіючи з осно-
вою того самого слова, тоді як деривативні афікси в актах
словотворення взаємодіють із твірною основою у похідних
словах.
Формотворчі суфікси стандартизовані, обов’язкові для всіх
слів тієї частини мови, у межах якої утворюють певну систему
словоформ. Так, усі дієслова мають форму інфінітива, що тво-
риться суфіксом -ти; форми минулого часу дієслів творяться
за допомогою суфіксів -в (або нульового) та -л-, до яких при-
єднується родочислове закінчення: писати — писав, писала,
писало, писали; нести — ніс, несла, несло, несли. За допо-
могою формотворчих суфіксів -уч- (-ЮЧ-), -ач- (-яч-), -л-
творяться активні дієприкметники теперішнього і минулого
часів; за допомогою суфіксів -«- (-єн-), -т- утворюються
дієприкметники минулого часу; дієприслівники теперішнього часу
творяться за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи), а
минулого — суфіксами -ши, -вши, наприклад: рожевіти —
рожевіючий, зчорніти — зчорнілий, побілити — побілений,
збити — збитий; рожевіти — рожевіючи, зчорніти —
зчорнівши, побілити — побіливши, збити — збивши.
Формотворчі суфікси -ш-, -іш- слугують для творення форм
вищого ступеня порівняння прикметників (довгий — довший,
рівний — рівніший) та -ше, -іше — для творення таких самих’
форм прислівників (довго — довше, рівно —• рівніше). Ці
суфікси у поєднанні з префіксом най- виступають як засоби
творення форм найвищого ступеня (найдовший, найрівніший,
найдовше, найрівніше).
Формотворчими називають також префікси і суфікси, які
слугують для творення видової пари дієслів. Відмінність між
словотворчими і формотворчими префіксами полягає в тому,
що перші виступають в актах словотворення і, взаємодіючи з
цілим словом як твірною основою, уточнюють або видозміню-
ють лексичне значення, а інші (формотворчі) не вносять додат-
14кових відтінків у значення дієслова, виражають лише вказівку
на внутрішню межу перебігу дії, що є граматичним значенням
виду.
Порівняймо словотворче значення префіксів: летіти (пере-
міщатися за допомогою крил (про птахів) •— влетіти (… усере-
дину приміщення, окресленого простору), перелетіти (… з од-
ного місця на інше, через предмет, певну межу) і формотворче
значення: летіти — прилетіти (завершити політ у минуло-
му чи в майбутньому).
Основним типом граматичних афіксів в українській мові є
ф л е к с і я ( з а к і н ч е н н я ) , що виражає відношення сло-
ва до інших слів у словосполученні і реченні. Закінчення зав-
жди виступає в певній системі словозміни змінюваних частин
мови. Відмінювання іменників, прикметників, числівників, за-
йменників розрізняється системою закінчень, які виражають
граматичні значення відмінка, роду і числа або лише відмінка
(в кількісних числівниках). Дієслова мають складну систему
дієвідмінювання за особами, родами і числами, основними
показниками яких є особово-, родочислові флексії. Закінчення
характеризується високим ступенем абстракції. Воно вільно
приєднується до всіх слів певного типу відмінювання чи
дієвідмінювання, утворюючи певну систему словоформ — імен-
ників, прикметників, числівників, займенників, дієслів.
У системі словозміни змінюваних частин мови показником
граматичних значень може виступати також н у л ь о в и й ,
тобто матеріально не виражений у звуках, афікс. Наприклад, у
системі словозміни іменників II відміни чоловічого роду нульове
закінчення виступає в називному відмінку, а в назвах неістот —
також у знахідному.
Словоформа знахідного відмінка відрізняється від називного
як керована, залежна форма, називний відмінок є так званим
прямим відмінком.
Нульове закінчення властиве словоформам іменників родо-
вого множини (вікно — вікон, вишня — вишень, череда —
черід). Нульове закінчення мають короткі прикметники (рад,
зелен, ясен), форми минулого часу дієслів чоловічого роду, які
протиставляються формам жіночого й середнього роду та мно-
жини (записав — записала, записало, записали).

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.