Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 23. Словотвірні типи назв осіб та інших істот

загрузка...

У назвах осіб за родом діяльності, мотивованих іменниками,
виражається вказівка на знаряддя або об’єкт спрямування діяль-
ності людини (косар, комбайнер, волейболіст, стрілець) чи
на продукт діяльності (харчовик, пасічник, мебляр).
У словотвірних типах відсубстантивних іменників на позна-
чення людей за родом діяльності, фахом продуктивними є суфік-
си -ар (-яр), -ець (івець, -овець), -ник, -ік (-їк), -up, -ист
(-іст), наприклад: шахтар, килимар, ковзаняр, фахівець, ди-
намівець; олійник, кулеметник, прозаїк, бригадир, таксист,
шахіст. Менш продуктивними є суфікси іншомовного походження
-ант, -ент: комерсант, курсант, кореспондент.
Віддієслівні іменники категорії осіб виражають значення
«носій процесуальної ознаки».
Словотвірні типи віддієслівних іменників об’єднують: 1) назви
особи як виконавця певної дії або роду її заняття: читач, відвіду-
вач, дослідник, рахівник, складальник, кравець; 2) назви
особи як носія певної процесуальної ознаки, що визначає її по-
ведінку: бунтар, прохач, попихач, утискувач, критикан,
трудівник, звитяжець.
Н а й п р о д у к т и в н і ш і типи іменників із суфіксами:
-ник, -івник, -льник: виробник, візник, ремонтник, ря-
тівник, заготівник, в’язальник, веслувальник, намотуваль-
ник;
-ч (-ач, -яч): ткач, заспівувач, перекладач, збирач, діяч;
-ець (-нець): співець, борець, знавець, продавець, пере-
можець, примиренець, висуванець;
-ар (-яр), що приєднуються переважно до усіченої основи:
лікар, бунтар, маляр, кресляр.
Малопродуктивні на сучасному етапі суфікси:
-тель (спільнослов’янського походження): мислитель, вер-
шитель;
-ій: заводій, водій;
35-ак (-як): співак, вояк;
-ун: бігун, стрибун, несун;
-к(о), -к(а): неумійко, писака;
-ок: знаток, їдок;
-чик {-щик): льотчик, гонщик;
суфікси іншомовного походження:
-атор, -итор, -ер, -ор, -ан, -am, -ант та ін.: агітатор,
диктатор, репетитор, тренер, диктор, критикан, деле-
гат, практикант.
Відприкметникові утворення назв осіб виражають носія
ознаки. Семантика їх може дорівнювати семантиці слово-
сполучення іменника з прикметником: передовик — передова
людина (на виробництві, у починанні), смільчак — сміливий
хлопець (чоловік). Однак частіше прикметникова основа,
ускладнена іменниковим суфіксом, семантично видозмінюєть-
ся у напрямі вираження ознаки за дією {заочник — той, хто
заочно навчається; молодець — той, хто позитивно харак-
теризується за вчинками, результатами праці, навчанням
та ін.).
Словотвірні типи відприкметникових іменників позначають
осіб, означених за зовнішніми ознаками (здоровань, смугляк,
чистьоха, молодець, сміливець).
Найуживаніші суфікси в таких утвореннях: -ик (відмін-
ник), -ець (марафонець), -ак (-як) (чужак, добряк), -чак
(весельчак). Непродуктивними стали суфікси: -ач (багач),
-ань (вухань), -ун (дикун, горбун), -ш(а) (лівша, правша)
та ін.
У поодиноких суфіксальних іменниках на позначення осіб
твірною основою виступає числівник (шістдесятник, сімде-
сятник) або займенник (свояк).
Вузька спеціалізація виконуваних людиною (і машиною) дій
і процесів знаходить відображення у швидкому зростанні об-
сягу наукової і виробничої термінології та сприяє активізації
словотвірних моделей, за якими творяться назви осіб жіночої
статі, що виражають їх діяльність, рід занять, фах, процесуальні
ознаки.
Іменники, що є назвами осіб жіночої статі, мотивуються імен-
никами — назвами осіб чоловічої статі.
У мові наявні лише поодинокі винятки із таких паралель-
них відповідників, як назва жіночої статі; наприклад: праля,
36модистка, манікюрша, друкарка, доярка, що позначають
рід діяльності, яку віддавна виконували тільки жінки або
майже виключно жінки. Іменники дояр, швейник — вто-
ринні, похідні від доярка, швея, вони відображають можливість
зворотних співвідношень: назва особи жіночої статі — назва
особи чоловічої статі, що зумовлені позалінгвістичними чин-
никами. Механізація процесів праці нівелює престижність/
непрестижність виконання так званої споконвічно жіночої
праці (доїння корови, шиття білизни і под.), що зумовлює
називання осіб чоловічої статі на основі назв осіб жіночої
статі.
Для творення назв осіб жіночої статі найпродуктивніше
використовується суфікс -к(а), який приєднується після суфік-
са на позначення осіб чоловічої статі: делегатка, секретар-
ка, школярка, учителька, студентка, гімнастка, теат-
ралка, гітаристка, шахістка, медалістка. Рідше спостері-
гається усічення суфікса основи: висуванець — висуванка.
Менший ступінь продуктивності виявляють суфікси -иц(я),
-ниц(я), -щиц(я), які приєднуються до повної або усіченої ос-
нови: фельдшер — фельдшериця, льотчик — льотчиця, про-
відник — провідниця, розвідник — розвідниця, але: жнець —
жниця, продавець — продавщиця.
Спостерігаються також нерегулярні утворення із суфіксом
-ш(а) (кастелянша, педікюриіа), який частіше утворює на-
зви осіб жіночої статі із значенням «дружина особи, названої
мотивуючим іменником» (інженерша, професорша), та з суфік-
сом -их(а), який також уживається в двох значеннях. Порівняй-
те, наприклад: кравчиха, ткачиха з першим значенням; сто-
рож — сторожиха, чабан — чабаниха, які вживаються в
обох значеннях, і коваль — ковалиха, голова — головиха,
властиві розмовному мовленню із другим значенням.
Поодинокі лексеми цього розряду утворені суфіксами
іншомовного походження -ес(а) (поет — поетеса), -ис(а) (ак-
тор — актриса).
Непродуктивними (мертвими) стали суфікси -х(а) (пряха),
-ал(я) (праля, ткаля).
Назви осіб за національною і територіальною ознаками
творяться від іменникових основ — топонімів. Найужива-
ніші суфікси в цих словотвірних типах для назв чоловічого
роду:
37-анин (-янин), -чанин, -ин: молдаванин, пражанин,
росіянин, харків’янин, фінікіянин, полтавчанин, донечча-
нин, грузин, осетин, болгарин;
-ець {-єць), -анець: житомирець, полтавець, українець,
тбілісець, марієць, американець, новгородець;
-ич: костромич, русич;
-ак {-як): словак, туляк, подоляк, сибіряк;
-ит: одесит.
Назви осіб жіночої статі цього розряду утворюються за допо-
могою суфікса -к(а), який приєднується до повної чи усіченої
основи або разом із вставним звуком (інтерфіксом), наприклад:
білорус — білоруска, поляк — полька, костромич — костро-
мичка, грузин — грузинка, камчадал — камчадалка, росія-
нин — росіянка, парижанин —- парижанка, угорець — угорка.
Корелятивні іменники на позначення особи за ознакою не-
дорослості утворюються від основ іменників за допомогою су-
фіксів, які переводять їх в іменники середнього роду: -ен(я),
-чен(я) та флексії -а, а в множині — суфікса -ат(а), -ят{а),
-чат(а): маленя, хлопченя, дитинчата.
Давнє словотвірне значення недорослості зберігається в
іменниках, що позначали доньку за родом діяльності батька з
суфіксом -івн(а) (ковалівна, бондарівна); сина — за родом
діяльності або соціальним станом батька із суфіксом -енк(о)
й -ич (коваленко, ткаченко, княжич, гетьманич); помічника
в певній діяльності з суфіксом -чук (ковальчук, чабанчук), а
в сучасній мові використовуються як українські прізвища.
Словотвірний розряд назв тварин, птахів, риб, комах на су-
часному етапі рідко поповнюється новотворами. В усталених
словотвірних типах наявні суфікси: -ак (гусак), -ач (деркач),
-ень (півень), -ун (цвіркун), -ур (снігур), -ець (тунець),
-к(а) (овечка, перепілка), -иц(я) (телиця, куниця) та ін.

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.